Рішення № 43374148, 24.03.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/3055/13 Головуючий у 1 інстанції: Андрейків Ю.Я.

Провадження № 22-ц/783/2070/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді: Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання: Куцика І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 6 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн. Код НОМЕР_1) в користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором №2008/6/089 від 28.02.2008р. в сумі 542556, 12 (п`ятсот сорок дві тисячі п`ятсот п`ятдесять шість) гривень 12 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1., ідн. Код НОМЕР_1) в користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» сплачений судовий збір у розмірі 3654грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», просить таке скасувати в частині відмови у солідарному стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк» Фінанси та кредит» за кредитним договором та постановити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ «Банк» Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Мотивує тим, що рішення в частині відмови в солідарному стягненні з поручителя ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором є незаконним. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки, як вбачається з доданих позивачем розрахунків заборгованості, саме з 10.04.2012 року боржник почав порушувати умови договору кредиту, то саме з цього часу слід відраховувати шестимісячний строк звернення з вимогами до поручителя, визначений ч. 4. ст. 559 ЦК України. Вказує на необхідність відраховувавання шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов`язання, зазначеного в Кредитному договорі, тобто з 24.03.2015 року. Оскільки позов поданий 06.06.2013 року, то Банк не пропустив строк пред`явлення вимог до поручителя. Крім того, зазначає, що вимогу Банку про повне дострокове повернення коштів поручитель отримав 05.03.2013 року, повторну - 26.03.2013 року, сам позов поданий в межах шестимісячного строку з моменту отримання вимоги.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, про час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені. Від представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надійшла заява про підтримання апеляційної скарги та розгляд справи у його відсутності. Тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справу розглянуто у відсутності сторін. У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Так, судом першої інстанції безспірно встановлено, що 24.03.2008 року між ВАТ Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого виступає AT « Банк «Фінанси та Кредит», та Громадянином ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №05-214/10, відповідно до якого позивачем було надано відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20 000,00 доларів США для придбання автомобіля, а останній зобов'язався погашати заборгованість згідно з умовами кредитного договору та повністю повернути кредит до 24 березня 2015 року. На забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 26.08.2009 року було укладено Договір застави, посвідчений ОСОБА_4, державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 3869, відповідно до якого в заставу Банку було передано автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2.

Встановлено, що дане заставне майно банком не реалізовувалось на момент розгляду справи.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем, відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 24 березня 2008 року, згідно з п.1.1 якого відповідач ОСОБА_3 зобов'язується перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за вищезгаданим Кредитним договором.

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (а.с.102-113), сума кредитної заборгованості ОСОБА_2 станом на 31.07.2014 року становить 542 556, 12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, перед поданням позову банк 15.02.2013 року скерував відповідачу ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредитних ресурсів, однак дана вимога повернулась без вручення з причиною повернення: за терміном зберігання (а.с.11,13). Копія цієї ж вимоги була надіслана і Відповідачу ОСОБА_3, яка нею отримана 05.03.2013 року (а.с.12).

У зв'язку з непогашенням заборгованості відповідачем ОСОБА_2, банком 23.03.2013 року було надіслано вимогу про погашення заборгованості відповідачу ОСОБА_3, яка отримана нею 26.03.2013 року (а.с.16). Копія такої ж вимоги була надіслана і Відповідачу ОСОБА_2, однак така повернулась без вручення з причиною повернення: за терміном зберігання (а.с.15).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та вирішуючи стягувати всю суму заборгованості лише з боржника ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував доводи відповідачів та виходив з того, що порука припинилась у зв`язку зі спливом шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя, який слід відраховувати з 10.04.2012 року.

З даним висновком колегія суддів не погоджується, оскільки такий не відповідає обставинам справи та суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається зі змісту Договору поруки, беручи до уваги роз`яснення, надані в п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», строк дії поруки у відповідному договорі слід вважати невстановленим.

В п 3.2. Кредитного договору зазначено термін виконання основного зобов`язання саме до 24 березня 2015 року.

Таким чином, шестимісячний строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, слід відраховувати з 25.03.2015 року.

Відтак, подавши позовну заяву про стягнення кредитної заборгованості солідарно з боржника та поручителя 07.06.2013 року (згідно з відміткою на конверті, а.с.27), позивач не пропустив строк звернення з вимогою до поручителя, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України.

Оскільки судом першої інстанції зроблені висновки при прийнятті рішення не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду, в силу ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст. 309, ст. ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 6 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1., ідн. Код НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2., ідн. Код НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (р/р2909.7.00.2090, код ЄДРПОУ 09807856) заборгованість за Кредитним договором №05-214/10 від 24.03.2008 року в сумі 542 556, 12 грн.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1., ідн. Код НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2., ідн. Код НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (р/р2909.7.00.2090, код ЄДРПОУ 09807856) судовий збір в розміріі 3654, 00 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.