Постанова № 43360313, 24.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13689/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт", в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.05.2013 р. №0004962280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Фактор Нафтогаз» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ространснафтопродукт» за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2013№ 268/1-22-80-36134497 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6, п. 201.6, п. 201.7 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року, всього на суму 3 516 666,00 грн. До висновку про порушення позивачем вказаних норм податкового законодавства відповідач дійшов у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ТОВ «Фактор Нафтогаз» не було доведено відповідними документами реального виконання господарських операцій з постачання придбаних у ТОВ «Ространснафтопродукт» товарів.

На підставі Акта перевірки податковим органом 17.05.2013 прийнято податкове повідомлення рішення № 000496280, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 3 516 666,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 758 333,00 грн.

Під час перевірки установлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем і ТОВ «Ространснафтопродукт» сформувались усталені господарські відносини, які підтверджують операції позивача з придбання та продажу паливно-мастильних матеріалів в попередніх періодах та фактичне виконання сторонами зобов'язань відповідно до господарських договорів, зокрема: укладений договір №1507 від 15.07.2011 на поставку бензину ТОВ «Ространснафтопродукт» автомобільного марки АИ-92 разом із видатковими та податковими накладними; підписані Позивачем із ДП «Овруцький спецлісгосп», ТОВ «Хортиця-Нова» та іншими контрагентами-покупцями видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання від ТОВ «Фактор Нафтогаз» паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, між позивачем і ТОВ «Ространснафтопродукт» було укладено договір поставки нафтопродуктів від 15.08.2012 № 150812 та додаткову угоду від 16.08.2012, згідно з умовами яких ТОВ «Ространснафтопродукт» зобов'язувалось передати позивачу у власність 1675 т бензину неетильованого RON 95 загальною вартістю 21 105 000 грн., а позивач - прийняти і оплатити вартість товару на умовах договору.

Обраною умовою поставки було CPT (carriagepaidto...) згідно з правилами Інкотермс-2000 - залізнична станція «Коростень».

Так, для здійснення господарської діяльності позивач орендує залізничну колію №9 довжиною 132 м, за укладеним із ВАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» договором оренди від 27.04.2011, та склад для зберігання паливно-мастильних матеріалів, які знаходяться у м. Коростень по вул. Б. Хмельницького, 18, за укладеним із ВАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» договором оренди від 12.04.2011 №120411. Крім того, в матеріалах справи наявний укладений між ТОВ «Фактор Нафтогаз» та ДТГО «Південно-Західна залізниця» договір від 10.12.2009 про подачу та забирання вагонів на станції Коростень, які, в свою чергу, засвідчують наявність у ТОВ «Фактор Нафтогаз» необхідних ресурсів та готовність зберігання, приймання, переміщення і схоронності придбаного пального з дотриманням якості товару, враховуючи значні об'єми придбання

На виконання договору від 15.08.2012 № 150812 та додаткової угоди від 16.08.2012ТОВ «Ространснафтопродукт» виписало на адресу позивача податкові накладні.

Позивач перерахував шляхом безготівкових розрахунків на користь ТОВ «Ространснафтопродукт» суму у розмірі 21 100 000,00 грн. в рахунок проведення попередньої оплати за договором, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями за серпень 2012 року.

Суму податку на додану вартість у розмірі 3 516 666,00 грн., сплачену контрагенту в ціні товару на підставі податкових накладних за вказаним договором, позивач відніс до податкового кредиту серпня 2012 року.

Судами встановлено, що здійснення поставок від ТОВ «Ространснафтопродукт» на вказану суму на користь позивача не відбулось, що сторонами не заперечувалось.

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 у справі № 910/17030/13 задоволено позовні вимоги ТОВ «Фактор Нафтогаз» до ТОВ «Ространснафтопродукт» про стягнення 21 100 000,00 грн. заборгованості, яка виникла за договором поставки від 15.08.2012№ 150812. Також, цим рішенням установлено відсутність передачі товару ТОВ «Ространснафтопродукт» на користь позивача на суму 21 100 000,00 грн.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем і ТОВ «Ространснафтопродукт» сформувались усталені господарські відносини, направлені на досягнення економічної мети, у позивача наявні відповідні ресурси для виконання операцій з купівлі-продажу ПММ, а виконуючи власні зобов'язання, передбачені договором поставки від 15.08.2012№ 150812, ТОВ «Фактор Нафтогаз» діяв добросовісно і правомірно відніс до складу податкового кредиту сплачену на користь контрагента суму ПДВ у складі вартості оплаченого за договором товару.

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи та викладеним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 185.1 Податкового кодексу України установлено, що об'єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до вимог п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 9 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.11.2014 у справі №826/14080/13-а (К/800/22400/14).

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції виходить з того, що наявність у позивача ділової мети, розумних економічних причин, отримання податкових накладних та можливість виконання взятих на себе зобов'язань у межах договору поставки від 15.08.2012№ 150812, не може бути безумовною підставою для виникнення у такого платника податку права на формування та отримання з бюджету перерахованих на користь постачальника товарів коштів ПДВ, якщо фактично господарські операції з придбання товарів, які є об'єктом оподаткування цим податком, не відбулись.

Крім того, приймаючи рішення по суті спору у цій справі колегія суддів суду апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до змісту пункту 192.1 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно з умовами договору поставки від 15.08.2012 № 150812 (пункту 1.3) строк поставки товару - 40 календарних днів з моменту підписання договору.

Попередню оплату відповідно до умов вказаного договору на суму 21 100 000,00 грн. ТОВ «Фактор Нафтогаз» здійснило протягом серпня 2012 року.

Перевірку діяльності позивача у межах взаємовідносин з ТОВ «Ространснафтопродукт» та правильності формування податкової звітності за результатами такої діяльності податковий орган здійснив у квітні 2013 року, а спірне рішення прийняв у травні 2013 року.

Таким чином, ТОВ «Фактор Нафтогаз» протягом вересня 2012 року - квітня 2013 року (близько семи місяців) не був позбавлений можливості вчинити дії, спрямовані на коригування податкової звітності за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Ространснафтопродукт» за серпень 2012 року.

Водночас, як вбачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 у справі № 910/17030/13, з відповідним позовом до ТОВ «Ространснафтопродукт» позивач звернувся лише у вересні 2013 року.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про недобросовісність дій платника податку на додану вартість - ТОВ «Фактор Нафтогаз», які свідчать про бажання отримати необґрунтовану вигоду у вигляді права на податковий кредит з ПДВ на підставі господарських операцій, що не відбулись.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає податкове повідомлення-рішення податкового органу від 17.05.2013 № 000496280, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 3 516 666,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 758 333,00 грн., правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 30.03.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.