Ухвала суду № 43360311, 01.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6262/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 02 грудня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено акт № 3636/1703/2674810611 від 08.10.2014 року, на підставі якого відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2014 року за № 0010861702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 138 987,42 грн., у тому числі за основним платежем - 92 658, 28 грн., за штрафними санкціями - 46 329,14 грн., № 0010871702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 101 030,13 грн., у тому числі за основним платежем - 80 824, 10 грн., за штрафними санкціями - 20 206, 03 грн.

Крім того, податковим органом винесено вимогу № 0010891702 від 22.10.2014 року про сплату боргу із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 38 157, 27 грн. та рішення № 0010881702 від 22.10.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 19 078, 64 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 (покупець) з ТОВ «Гресленд» (постачальник) уклав договір поставки товару № 22/08 від 27.08.2012 року. Факт виконання договору підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками на оплату. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувалися уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками банку.

Також ФОП ОСОБА_2 (покупець) з ТОВ «Пром-Голдінг» (постачальник) уклав договір поставки товару № 27 від 25.04.2013 року. Факт виконання договору підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками на оплату. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками банку.

ФОП ОСОБА_2 (покупець) з ТОВ «Промфінінвест-Груп» (постачальник) уклав договір заявку № У/31 від 21.02.2013 року. За цим договором позивач приймав участь у Міжнародній агропромисловій виставці «Агро-2013». Факт виконання договору підтверджується актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, схеми розміщення виставкового місця на плані виставкового центру, фотокартками із розміщенням виставкового обладнання, дипломом за активну участь у виставці. Всі первинні бухгалтерські документи мають заповнені реквізити, підписувалися уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками банку.

На підтвердження факту отримання товарів від постачальників позивачем, товариством надано довіреності на отримання товару, копії реєстру довіреностей та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Подальша реалізація придбаного товару позивачем підтверджується видатковими накладними, договорами купівлі-продажу, виписками банку.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Промфінінвест-груп», ТОВ «ГРЕСЛЕНД» та ТОВ «ПРОМ-Голдінг» є належним чином зареєстровані юридичні особи, які мали право вчиняти право чини. На дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Промфінінвест-груп», ТОВ «ГРЕСЛЕНД» та ТОВ «ПРОМ-Голдінг» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В акті перевірки відповідачем наведено податкові накладні, які було виписано ТОВ «Промфінінвест-груп», ТОВ «ГРЕСЛЕНД» та ТОВ «ПРОМ-Голдінг» для позивача, їх копії наявні у матеріалах справи і досліджені судом. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Промфінінвест-груп», ТОВ «ГРЕСЛЕНД» та ТОВ «ПРОМ-Голдінг», які засвідчують факт виконання послуг, з урахуванням бухгалтерських та інших документів у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкову накладну на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкова накладна, яка надавалася для проведення перевірки, є документом, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання якої, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ «Промфінінвест-груп», ТОВ «ГРЕСЛЕНД» та ТОВ «ПРОМ-Голдінг» підтверджується дослідженими доказами у справі: підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування вимоги від 22.10.2014 року про сплату боргу (недоїмки) форми Ф № 0010891702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 22.10.2014 року за № 0010881702, суд зазначає про наступне.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VI).

Враховуючи, що судом встановлено правомірність формування витрат по взаємовідносинах із контрагентами, збільшення відповідачем суми чистого оподатковуваного доходу, в результаті чого позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та, відповідно, застосовано до позивача штрафні санкції також є протиправним, а, відтак, оскаржувані вимога від 22.10.2014 року про сплату боргу (недоїмки) форми Ф № 0010891702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 22.10.2014 року за № 0010881702 є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.