Постанова № 43335906, 24.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/26315/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Докієн Д.Б. - представник;

Від відповідача: ОСОБА_3 - представник;

ОСОБА_4 - представник,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015

у справі № 910/26315/14 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про стягнення 399 516, 49 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Лекс Холдинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 399 516, 49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг» 299 637, 37 грн штрафу, 5 992, 75 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції по цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у справі №910/26315/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2015 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.03.2015.

17.03.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 24.03.2015, представники сторін висловили свою позицію стосовно даного спору.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом між Приватним акціонерним товариством «Лекс Холдинг», в особі виконуючого обов'язки Голови правління Шульженка Миколи Володимировича, який діє на підставі Статуту та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, був укладений Договір оренди № А68/К-1 від 12.11.2013, згідно якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне користування приміщення, яке знаходиться в будівлі торгово-розважального центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а Орендар зобов'язується прийняти, оплатити користування і повернути Приміщення орендодавцю на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.3. договору площа приміщення складає 85,97 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору здійснював зобов'язання щодо сплати вартості наданих послуг оренди, експлуатаційних витрат та витрат на популяризацію не своєчасно, як наслідок позивачем нараховано 399 516, 49 грн. штрафу за 17 випадків прострочення.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

В силу ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 7.2. договору орендодавець зобов'язаний передати, а орендар прийняти приміщення у користування 01.01.2014 шляхом підписання акту приймання-передачі приміщення. Строк дії договору становить 1090 календарних днів та починає обчислюватись з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення.

Згідно акту приймання-передачі від 01.01.2014 позивач передав, а відповідач прийняв в користування приміщення площею 86, 97 кв. м., розташованого в будівлі торгово-розважального центру за адресою: АДРЕСА_3.

29.07.2014 сторонами укладено додаткову угоду відповідно до якої досягнуто згоди про дострокове розірвання договору з 31.07.2014.

Позивачем були надані, а відповідачем отримані послуги оренди, експлуатаційні витрати послуги популяризації у період з січня по липень 2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписана обома сторонами, а саме: № ОУ-0000648 від 31.01.2014, № ОУ-0000468 від 31.01.2014, № ОУ-000207 від 31.01.2014, № ОУ-0001280 від 28.02.2014, № ОУ-0001477 від 28.02.2014, № ОУ0001608 від 28.02.2014, № ОУ-0002635 від 31.03.2014, № ОУ-0002461 від 31.03.2014, № ОУ-0003232 від 30.04.2014, № ОУ-0003528 від 30.04.2014, № ОУ-0003860 від 30.04.2014, № ОУ-0004518 від 31.05.2014, № ОУ-0004303 від 31.05.2014, № ОУ-0004860 від 31.05.2014, № ОУ-0005247 від 30.06.2014, № ОУ-0005493 від 30.06.2014, № ОУ-0005656 від 30.06.2014, № ОУ-0006346 від 31.07.2014, № ОУ-0006345 від 31.07.2014, № ОУ-0006253 від 31.07.2014.

Згідно з п. 9.6. договору протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення цього договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві орендну плату за перший місяць строку договору.

Відповідно до п. 9.1. договору орендар зобов'язаний здійснювати оплату за користування приміщенням в розмірах і в строки, які визначені у цьому договорі.

Згідно з п. 9.2. договору розмір орендної плати складає:

- з першого по шостий місяць строку договору - суму у гривнях, еквівалентну 95 доларам США за 1 кв. м. на місяць, крім того ПДВ у розмірі встановленому законодавством України;

- починаючи з сьомого місяця строку договору і до закінчення строку договору - суму у гривнях, еквівалентну 100 доларам США за 1 кв. м. на місяць, крім того ПДВ.

Пунктом 9.3. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно авансом не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачувальному місяцю.

Відповідно до п. 11.1. договору орендар зобов'язаний щомісячно авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачувальному місяцю, сплачувати орендодавцю вартість витрат на експлуатацію торгового центру та утримання площ загального користування торгового центру (експлуатаційні витрати).

Згідно з п. 11.3. договору ставка експлуатаційних витрат за цим договором складає у гривнях, еквівалентну 12 доларам США за 1 кв. м. на місяць, крім того ПДВ.

Пунктом 12.1. договору визначено, що орендар зобов'язаний щомісячно авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачувальному місяцю, сплачувати орендодавцю вартість витрат на популяризацію торгового центру (витрати на популяризацію).

Згідно з п. 12.3. договору ставка витрат на популяризацію за цим договором складає суму у гривнях, еквівалентну 2 доларам США за 1 кв. м. на місяць, крім того ПДВ.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 29.08.2014 у відповідача немає заборгованості за платежами, які передбачені договором, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, складений обома сторонами.

Проте, позивач вказує на те, що мало місце 17 випадків порушення строків своєчасної оплати цих платежів, а саме: 5 випадків по сплаті орендної плати, 6 випадків по сплаті експлуатаційних витрат та 6 випадків по сплаті витрат на популяризацію.

В свої апеляційній скарзі, відповідач не заперечує що оплати були здійснені несвоєчасно проте зазначає, що штраф є надмірним та перевищує суму зобов'язання понад 10 разів.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги (орендна плата, плата за експлуатаційні витрати, плата витрат за популяризацію) не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 27.2. договору передбачено, що у разі прострочення орендарем виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, внесенню і поповненню гарантії, по сплаті експлуатаційних витрат, витрат на популяризацію, відшкодуванню витрат на комунальні послуги, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на 10 (десять) банківських днів, орендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити орендодавцеві штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від орендної плати за перший місяць строку договору.

Згідно рахунку-фактури № СФ-0008313 від 12.11.2013 вартість орендної плати за перший місяць оренди (з 01.01.2014 по 31.01.2014) становить 78 336, 55 грн.

Отже, розмір штрафу за порушення строків оплати будь-якого платежу за договором становить 23 500, 96 грн.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

В силу п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Отже, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Беручи до уваги той факт, що позивачем не доведено понесення ним збитків у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем платежів, а відповідачем не надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача та враховуючи, що заборгованість повністю погашена, період прострочення зобов'язання був незначний, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, а також те, що сума штрафу за прострочення оплати експлуатаційних витрат та витрат на популяризацію вираховується у відсотковому відношенні від розміру орендної плати є не співрозмірною з сумою боргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про зменшення штрафних санкцій на 50%.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 199 758, 24 грн. В іншій частині стягнення суми штрафу в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, заява відповідача про застосування строків позовної давності щодо першого місяця прострочення зобов'язання до уваги не приймається враховуючи наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 згаданої статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Як передбачено умовами п. 9.6. договору відповідач мав сплатити орендну плату за перший місяць оренди протягом 10 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 23.11.2014.

Разом з цим, згідно з п. 27.2. договору штраф застосовується якщо мало місце прострочення більш ніж на 10 банківських днів, а отже право на застосування штрафу у позивача виникло з 03.12.2014.

З урахуванням того, що позивач звернувся з позовом до суду 26.11.2014 строк позовної давності щодо нарахування штрафу за перший місяць сплати не пропущено.

Посилання відповідача на розділ 16 укладеного між сторонами договору до уваги судом не приймається, оскільки нарахування штрафних санкцій є правом, а не обов'язком орендодавця (позивача).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає зміні, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на зазначене колегія приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення штрафу у розмірі 199 758, 24 грн. В іншій частині стягнення суми штрафу в позові слід відмовити.

В зв'язку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 у справі №910/26315/14 змінити.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг» (м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 31240623) 199 758 (сто дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 24 коп. штрафу.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 у справі №910/26315/14 залишити без змін.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг» (м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 31240623) 3 995 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 16 коп. судового збору за подання позовної заяви.

6. Повернути з Державного бюджету Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 79 коп.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг» (м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 31240623) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи № 910/26315/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська