Ухвала суду № 43333709, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2015р. м. Київ К/800/19214/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Власко С.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014

у справі № 826/15381/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Консалтінг"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014, задоволено позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.07.2013 №0002062240 та №0002072240.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "БМС Консалтінг" в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Софтліст" за період з 01.11.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 27.06.2013 за №198/2240/24932263, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.1, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст. 198, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 699 358,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 2 834 326,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 16.07.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002062240, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 4 049 037,00 грн.; №0002072240, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 4 251 489,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначених повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 21.04.2011 між позивачем та ТОВ «Софітліст» було укладено договір №SL-ВМS/1, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання, за дорученням замовника, надати замовнику послуги з постачання програмного забезпечення, а замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги і оплатити їх на умовах, зазначених в даному договорі. Форма здійснення розрахунків - безготівкова. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування коштів на поточний рахунок виконавця, відповідно до вказаних банківських реквізитів в розділі 9 даного договору. Виконавець по даному договору має статус платника податку на прибуток на загальних умовах. Предмет договору не є об'єктом оподаткування ПДВ згідно з пп. 196.1.14 ст. 196 Податкового Кодексу України.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Софітліст» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами надання послуг, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, актами приймання-передачі ліцензій на програмні продукти.

Також, в матеріалах справи наявні договори, які підтверджують, що придбане програмне забезпечення у ТОВ "Софліст" в подальшому було реалізоване кінцевим користувачам та отримано прибуток, що свідчить про наявність ділової мети позивача.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Софітліст», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На момент здійснення спірних операцій, контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грощових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані податкові повідомлення-рішення від 16.07.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль