Ухвала суду № 43333708, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/15923/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014

у справі № 821/2440/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірми "Херсонвинпром"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено; визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 11.12.2012 № 010281502.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за період з 01.01.2011 по 30.09.2012, складено акт від 06.11.2012 № 2453/15-2/31881330, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. а) абз. 3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме: ненарахування та несплата позивачем до бюджету суми штрафу у розмірі 3% від суми недоплати.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002781503 від 16.07.2012 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за землю за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 648,84 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з неправомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, беручи до уваги наступне.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п.п. 36.1, 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом

Пунктами 288.4, 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Аналізуючи наведені норми, судом першої інстанції вірно зазначено, що сума орендної плати, яка підлягає перерахуванню до бюджету, визначається договором оренди, але не може бути меншою, ніж вона встановлена п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Антонівською селищною радою Дніпровського району м. Херсона було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,5927 га під землі промисловості для виробництва винно-горілчаної продукції та мінеральної води. Цим договором встановлювався розмір орендної плати у розмірі 1,1 відсотка від грошової оцінки землі, визначено строки та порядок внесення орендної плати.

01.02.2010 позивач звернувся до орендодавця з листом про роз'яснення питання щодо розміру орендної плати, у зв'язку встановленням мінімального розміру Законом України "Про плату за землю".

Листом від 09.07.2010 орендодавець вирішення питання щодо розміру орендної плати переніс на біль пізніші строки, у зв'язку наявністю судового спору.

Листом від 08.07.2011 № 02-07/394 орендодавець звернувся до позивача з вимогою про термінову реєстрацію додаткової угоди щодо зміни орендних ставок.

Рішенням сесії від 07.09.2011 № 157 Антонівською селищною радою було внесено зміни до договору оренди, у зв'язку зі зміною назви орендаря та у зв'язку зі зміною ставки орендної плати у відповідності з вимогами діючого законодавства України. У зв'язку з допущеними помилками у складанні рішення №157 (помилка у назві), Управління Держкомзему у м. Херсоні не зареєструвало додаткові угоди, у тому числі і про встановлення нового розміру орендної плати.

За наведених обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем не виконано в повному обсязі його податковий обов'язок щодо сплати орендної плати, а тому висновок відповідача щодо збільшення йому грошового зобов'язання з цього податку є обґрунтованим.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 19.07.2013.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 скасувати, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль