Ухвала суду № 43328884, 11.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/538/15 Головуючий 1 інст. - Тарасенко Л.І.

Справа № 626/1887/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Макарова Г.О.,

за участю секретаря - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19 листопада 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

20.08.2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з вказаним позовом і просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 912 грн. 77 коп. та судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 03.10.2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ODXRRX11330455, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 961,37 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00% на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_3 покладені на нього за кредитним договором зобов'язання виконано не було, у зв'язку з чим станом на 28.07.2014 року виникла заборгованість в розмірі 8696,03 грн., яка складається з: заборгованності за кредитом у розмірі 761,40 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 3297,24 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 12,98 грн; пені у розмірі 4624,41 грн.; штрафу у розмірі 500,00 грн.; процентної складової у розмірі 352,99 грн.

Від цієї суми заборгованості вирахувано 1636,25 грн., які стягуються за судовим наказом Красноградського районного суду Харківської області від 21.08.2008 року. Таким чином загальна заборгованість складає 7 912 грн. 77 коп.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 19 листопада 2014 року позовні вимоги ПАТ «ПриватБанк» задоволені частково. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 4049 грн. 76 коп. та вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що він знав про зобов'язання та заборгованість, але у той час не мав фінансової змоги на його погашення, оскільки має на утримання трьох неповнолітніх дітей, працюючи трактористом переніс травму хребта, втратив роботу за спеціальністю, його сім'я і так перебуває за межею бідності.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою те, що відповідно до пункту 5.5 «Умов надання споживчого кредиту фізичним особам», передбачено термін позовної давності тривалістю 5 років.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За матеріалами справи та з урахуванням навіть збільшеного строку позовної давності перебіг такого строку сплинув у жовтні 2013р., тобто через 5 років після спливу строку погашення кредиту відповідачем однак, позов подано тільки 20 серпня 2014 року.

Однак, суд першої інстанції посилався на виписку з рахунку операцій з відповідачем та меморіальні ордери від 17.01.2012 та від 16.02.2012, згідно до якого на рахунок Южного ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Одеса від позивача надходило сума 100 гривень для погашення заборгованості за кредитним договором № ODXRRX11330455 від 03.10.2007р., що на думку суду першої інстанції перериває строк позовної давності.

Апелянт вважає, що вказані документи не підтверджують того факту, що вище зазначені платежі дійсно здійснювалися саме ним, оскільки ніяких платежів у 2012 році та у минулі роки в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором він не здійснював, так само, як не знаходився в той час в місті Одеса. Вказує, що позивачем не надано доказів того, що зазначені ним платежі здійснював саме відповідач, або надавав доручення на здійснення цього іншим особам.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину неявки не повідомили.

Згідно вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України та ст.303-1 ЦПК України справа розглядається за відсутністю сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності (ст.ст.10,60 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, до яких дана справа не відноситься.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справ, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд розглядає цивільні справи, згідно вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, а сторони не оспорюють той факт, що 03.10.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ODXRRX 11330455 відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 961,37 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00% на суму залишку заборгованості за кредитом, строк погашення кредиту встановлено до 03.10.2008 року (а.с. 6-10)

Із заяви позичальника про надання кредиту №ODXRRX11330455 від 03.10.2007 рокувбачається, що погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, за який приймається період з «25» по «30» число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 104 грн. 04 коп. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також з інших витрат згідно з Умовами.

Також із заяви позичальника вбачається, що невід'ємною частино угоди є затверджені банком умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), з якими відповідач ознайомлений під особистий підпис (а.с. 6)

Таким чином, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч.3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, передбачені умовами договору платежі не здійснював. Ці факти ОСОБА_3. не заперечував і в судовому засіданні першої інстанції.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28.07.2014 року загальна заборгованість становить 8696,03 грн., яка складається з заборгованності за кредитом - 761,40 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 3297,24 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом -12,98 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 4624,41 грн., штраф - фіксована частина 500,00 грн., процентна складова 352,99 грн.

Від суми заборгованості вилучається 1636,25 грн., які були стягнуті за судовим наказом Красноградського районного суду Харківської області від 21.08.2008 року (а.с. 4), заборгованість ОСОБА_3 станом на 28.07.2014 року складає 7 059 грн. 78 коп.

Наданий позивачем розрахунок не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, і в апеляційній скарзі апелянтом не оскаржується.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Ураховуючи, що за умовами договору погашення відсотків та заборгованості за тілом кредиту повинно здійснюватись позичальником щомісячно, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснив платежі лише 03.09.2008 року, 17.01.2012 року та 16.02.2012 року і таким чином з 16.02.2012 року не виконує щомісячні кредитні зобов'язання. (а.с. 2, 52-55, 93-96)

Таким чином саме з цього часу починається перебіг позовної давності.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачена можливість збільшення встановленої законом позовної давності за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами

Укладаючи кредитний договір, відповідач погодився з його умовами, їх не оскаржував, у встановленому законом порядку договір недійсним не визнавався. Сторони досягли згоди та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови та розмір сплати відсотків, пені і штрафу.

Відповідно до п.5.5 умов надання кредиту термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсоткам за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Враховуючи, що сторонами збільшено термін звернення до суду за захистом порушеного права, а саме відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам складає між ним та банком договір і таким чином погодився на збільшення позовної давності.

У зв'язку з тим, що 16.02.2012 року ОСОБА_3 здійснив останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитнім договором і з цього часу не виконує свої зобов'язання то таким чином, мало місце переривання перебігу позовної давності, відповідно до ст. 264 ЦК України, і строк позовної давності починається заново і час, що минув до переривання до нового строку не зараховується.

Враховуючи вище викладене строк позовної давності закінчується у 2017р., а позов подано 20.08.2014р. суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом.

Посилання апелянта на те, що 17.01.2012р. та 16.02.2012р. він не вносив кошти до ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і він не знає хто міг внести ці кошти, оскільки ніяких платежів у 2012р. та у минулі роки в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором він не здійснював і у м.Одеса не перебував не знайшли свого підтвердження і суперечать даним, які містяться в матеріалах справи та поясненням відповідача, які він надавав суду першої інстанції.

Крім того, з наданих представником позивача письмових доказів вбачається, що за відповідною заявою ОСОБА_3 про надання кредиту №ODXRRX11330455 від 03.10.2007 року, він оформлював її у Южному головному регіональному управлінні ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідно до меморіальних ордерів від 03.09.2008 року, 03.09.2008 року, 03.09.2008 року, 17.01.2012 року, 16.02.2012 року платником зазначено ОСОБА_3, а банком платника зазначено Южне ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, суд першої інстанції у відповідності з вимогами ч.3 ст.551 ЦК України зменшив суму нарахованої пені до 761 грн. 40 коп. і вирішив стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 4 049 грн. 76 коп.

Таким чином з урахуванням того, що факт отримання кредиту, наявності заборгованості за кредитним договором та її розмір апелянтом не спростовані, рішення суду в частині суми, що стягнута, є законним, обґрунтованим, ухваленим в результаті всебічного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Посилання на збіг тяжких сімейних і особистих обставин, за певних умов, у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст.373 ЦПК України, можуть бути підставою для відстрочення чи розстрочення виконання рішення у разі звернення боржника до суду з такою заявою, але не підставою для задоволення вимог апелянта про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: