Рішення № 43328899, 13.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/317/2015 Головуючий 1 інст. - Штих Т.В.

Справа № 638/4527/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Шаповал Н.М.,

за участю секретаря - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційними скаргами

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

фізичної особи підприємця ОСОБА_5,

представника фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю - Курашова Олексія Костянтиновича

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_5, фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вище зазначеним позовом, який в подальшому уточнив і просив стягнути солідарно з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_5.) та фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - фірма «Т.М.М.»-ТОВ):

- суму компенсації вартості житла у розмірі 73 178 грн. 51 коп.;

- пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 75 958 грн. 37 коп.;

- судові витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.;

- суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 10.01.2006р. між ним та підприємством фірма «Т.М.М.» - TOB був укладений договір № АХ2/31-01-06 про пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку по вул.Ахсарова в м.Харкові з передачею йому у власність 2-х кімнатної квартири загальною площею 85,80 кв.м. після закінчення будівництв, яке передбачалося здійснити у червні 2009 року.

Виконуючи умови договору, він сплатив у квітні 2008 року на рахунок відповідача-2 грошові кошти в розмірі 111000 доларів США, що на той час складало 560550 грн., однак відповідач-2 в передбачені умовами договору строки свої зобов'язання не виконав, будівництво закінчив лише у 2013 році, квартиру за актом передав йому 30.09.2013 року, тобто пізніше на чотири роки, ніж це передбачалося договором.

Крім того, виявилося, що загальна площа отриманої ним квартири становить 81,3 кв.м. замість 85,80 кв.м. як це передбачалося п.2.2 договору, тобто меншою на 4,5 кв.м.

Відповідач-1 ФОП ОСОБА_5 проти позову заперечував, пославшись на те, що згідно укладеної ним і ОСОБА_3 додаткової угоди від 01.06.2013 року договір поруки між ними було розірвано. (а.с.41-42, 43).

Представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позову і у поданих суду письмових запереченнях на позов вказував: що предметом договору було житлове приміщення, тобто 2-х кімнатна квартира, а не квадратні метри; що договором передбачалось квартира загальною будівельною площею 85,80 кв.м., яка остаточно буде уточнена після проведення обміру БТІ м.Харкова і визначена з урахуванням положень п.6.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, якою передбачено застосування знижувальних коефіцієнтів для балконів і терас, для лоджій, веранд; що умовами договору не передбачалося виплата фірмою «Т.М.М.»-ТОВ грошової компенсації пайовику у разі виявлення фактично меншого розміру загальної площі від запланованої будівельної площі за обрахунками БТІ після закінчення будівництва.

Стосовно вимог про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні цих позовних вимог з тих підстав, що позивач звернувся з позовом після закінчення передбаченого ч.2 ст.258 ЦК України строку позовної давності в один рік.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Суд вирішив стягнути з ФОП ОСОБА_5 та фірми «Т.М.М.»-ТОВ солідарно суму компенсації вартості житла у розмірі 73 178 грн. 51 коп. і 1555,31 грн. у якості компенсації витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог суд відмовив. (а.с.110-112).

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 просять скасувати вказане рішення і ухвалити нове, яким стягнути з фірми «Т.М.М.»-ТОВ суму компенсації вартості житла в розмірі 73 178 грн. 51 коп., суму пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 75 958 грн. 37 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. та суму сплаченого судового збору в повному обсязі.

Вважають рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянти зазначають, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині солідарного стягнення боргу з відповідачів оскільки 01.06.2013 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 була укладена додаткова угода до договору поруки б/н від 01.03.2013 року, якою сторони досягли домовленості розірвати договір поруки б/н від 01.03.2013 року.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки позивачем було надано мотивований розрахунок пені за період з 14.02.2013 року по 14.02.2014 року за офіційною обліковою ставкою НБУ, які діяли в розрахунковий період також відповідач не заперечував проти правильності розрахунку пені.

Також позивач надавав суду копію договору про надання правової допомоги № 1-11/13 від 11.11.2013 року та копію прибуткового касового ордеру №1 від 11.11.2013 року, таким чином, на думку апелянта, факт надання правової допомоги був доведений суду.

В апеляційній скарзі представник фірми «Т.М.М.»-ТОВ - Курашов О.К. просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.10.2014 року в частині стягнення з фірми «Т.М.М.»-ТОВ суми компенсації вартості житла у розмірі 73178 грн. 51 коп. і судового збору в сумі 1555 грн. 31 коп. та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з фірми «Т.М.М.»-ТОВ суми вартості житла та судового збору, а судові витрати покласти на позивача.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування скарги представник фірми «Т.М.М.» - ТОВ вказує, що в оскаржуваному рішенні суд помилково обґрунтовував висновком, що договір передбачає виплату компенсації з боку пайовика у разі збільшення площі приміщення, а відтак пов'язував розмір пайового внеску з вартістю 1 кв. м. житла і на підставі цього компенсацію вартості житла пов'язував зі зменшення площі приміщення після проведення обміру БТІ м. Харкова. Однак інвестування в будівництво здійснювалося через договір пайової участі, де пайовик після завершення будівельних робіт отримує у власність квартиру в певному об'єкті на певному поверсі, а не абстрактні квадратні метри. За договором пайовик оплачує пайовий внесок, рівний вартості квартири, а тому пред'являти претензії до забудовника, якщо квартира менше заявленої проектної площі, пайовик не має права, адже сторони свої зобов'язання за договором виконали: пайовик сплатив пай, а забудовник передав у власність квартиру з визначеними ознаками (будинок, поверх, номер квартири), про що свідчить акт приймання-передачі квартири.

Пунктом 1.2 ст. 1 Договору визначено, що термін «приміщення» - означає ізольовану квартиру №31 (номер будівельний) у житловому будинку, розташованому за будівельною адресою: вул. Ахсарова, м/р-н 337, буд. 2.

Після обміру БТІ та визначення житлової та підсобної площі, яка виявилась відповідно 40,8 та 36,1 кв.м та двох балконів розміром 1.5 та 2.9 кв.м. - загальна площа склала 81,3 кв. м. В акті приймання-передачі квартири від 30 вересня 2013 року вказана загальна площа 81,3 кв.м., що відповідає умовам договору. Також в акті приймання-передачі квартири зазначено, що підприємство та пайовик фінансових та матеріальних претензій один до одного не мають, про що позивач надав згоду шляхом підписання акту.

Крім того, вказує представник фірми «Т.М.М.» - ТОВ, договором про пайову участь в будівництві №АХ2/31-01-06 житлового будинку по вул. Ахсарова, м/р-н 337, буд. 2 не передбачено компенсації з боку підприємства в разі зменшення площі приміщення, оскільки предметом договору про пайову участь є приміщення, а не житлова площа.

Також судом не взято до уваги удосконалений план квартири №31 від 24.10.2008 року, відповідно до якого проводилось перепланування квартири та зменшено попередню площу квартири. Позивачу виходячи з удосконаленого плану було відомо ще в 2008 році про зменшення площі квартири за рахунок перепланування на 1.9 кв.м. Удосконалений план є невід'ємною частиною договору, оскільки він затверджений та підписаний пайовиком та узгоджений підприємством та має всі ознаки додаткової угоди.

Вважає, що в рішенні суду помилково вказано, що умовою договору, а саме п.2.2. передбачено передання у власність пайовика квартири загальною площею 85,8 кв. м., а відтак це є істотною умовою договору, яка не підлягає зміні в односторонньому порядку, оскільки договором прямо передбачено, що площа квартири 85,8 кв.м., не є остаточною і буде уточнена після проведення обміру БТІ м. Харкова.

В суді апеляційної інстанції представники сторін свої апеляційні скарги підтримали і просили їх задовольнити, посилаючись на ті обставини, на які кожен з них посилався в своїй апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, а сторонами не заперечуються ті обставини, що 10 січня 2006 року ОСОБА_3 і фірма «Т.М.М. - ТОВ уклали договір про пайову участь у будівництві №АХ2/31-01-06. За умовами цього договору ОСОБА_3 повинен був внести пайовий внесок в будівництво житлового будинку, а фірма « Т.М.М.»- ТОВ зобов'язалася передати у власність ОСОБА_3 приміщення: 2-кімнатну квартиру, загальною площею 85,80 кв.м, розташовану на дев'ятому поверсі першої секції будинку АДРЕСА_1. (а.с.13-24).

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що остаточна загальна площа приміщення буде уточнена після проведення обміру БТІ м.Харкова.

Згідно п. 3.3. Договору плановий термін введення будинку в експлуатацію: червень 2009 року.

Виконуючи умови договору ОСОБА_3 передав 15.04.2008 року до каси фірми «Т.М.М.» - ТОВ грошві кошти у розмірі 222200 грн., а 16.04.2008 року перерахував на банківський рахунок фірми «Т.М.М» - ТОВ грошові кошти в розмірі 338350 грн., а всього - 560550 грн. (а.с.25,26).

Відповідач фірма «Т.М.М.» -ТОВ в обумовлений договором строк зобов'язання не виконала, у червні 2009 року будівництво не закінчила і будинок в експлуатацію не здала.

01 березня 2013 року ФОП ОСОБА_5 і ОСОБА_3 уклали договір поруки, у відповідності до якого ФОП ОСОБА_5 поручився перед ОСОБА_3 за виконання обов'язків фірмою «Т.М.М.» - ТОВ за зобов'язанням, передбаченим п.2 цього Договору, щодо повного та своєчасного виконання зобов'язань за Договором про пайову участь у будівництві №АХ2/31-01-06 від 10.01.2006р. (а.с.12).

Згідно акту прийняття-передачі квартири від 30.09.2013 року, підписаного сторонами Договору про пайову участь №АХ2/31-01-06 від 10.01.2006 року, підприємство фірма «Т.М.М.» - ТОВ передало, а ОСОБА_3 прийняв двохкімнатну квартиру №31 житловою площею 40,8 м.кв., загальною площею 81,3 м.кв., розташовану на 9 поверсі монолітного залізобетонного будинку №17-Б по вулиці Ахсарова в м.Харкові. Сторони за цим актом погодилися, що роботи виконані у відповідності до проектно-кошторисної документації, стандартів, будівельних норм і правил і відповідають вимогам їх прийняття і умовам договору. Фінансових і матеріальних претензій сторони один до одного не мають. (а.с.27).

З матеріалів справи вбачається виникнення спору щодо виконання сторонам зобов'язань.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків сторін, згідно ч.2 ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_5 і фірми «Т.М.М.» - ТОВ солідарно суму компенсації вартості житла у розмірі 73178,51 грн. і і судового збору в розмірі 1555,31 грн., суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання, згідно ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

При цьому суд зробив висновок, що необхідно визначити середню суму вартості 1 кв.м. квартири і, зважуючи на те, що договором передбачалось будівництво для пайовика ОСОБА_3 квартира площею 85,8 кв.м., а фактично передано квартиру загальною площею 81,3 м.кв., стягнути з відповідачів різницю вартості загальної площі.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання суд відмовив, посилаючись на те, що позивач не довів правильності розрахунку.

З таким рішенням суду колегія суддів погодитися не може у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Суд правильно зазначив, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ст.526 ЦК України, однак не звернув увагу на ту обставину, що умовами договір про пайову участь у будівництві №АХ2/31-01-06 від 10.01.2016 року не передбачалася така відповідальність забудовника фірми «Т.М.М.» - ТОВ, як повернення пайовику ОСОБА_3 частини грошових коштів у тому випадку, якщо фактично загальна площа квартири після закінчення будівництва та здійснення обміру новоствореного нерухомого майна спеціалістами БТІ буде відрізнятися від запланованої умовами договору.

Права та обов'язки сторін договору визначені в ст.ст.3,4 Договору з відповідною назвою їх назвою. Статтею 4.6 Договору передбачалося лише обов'язок пайовика компенсувати забудовнику додаткові витрати у випадах зміни технічного стану і оснащення приміщення, у випадку збільшення його площі після обміру БТІ, у випадку зміни законодавства України у сфері капітального будівництва і зміни системи оподаткування.

Аналіз змісту Договору, зокрема статті 3 «Права та обов'язки підприємства», свідчить, що сторони не передбачили серед переліку прав та обов'язків забудовника компенсацію пайовику вартості приміщення у разі виявлення при обмірах після закінчення будівництва різниці між запланованою загальною площею і фактичною.

Більше того, згідно п.1.2 статті 1 «Визначення термінів» і п.2.1, 2.2. статті 2 «Предмет договору» передбачалося, що предметом договору є внесення Пайовичком пайового внесу в будівництво житлового будинку і передача забудовником у власність пайовичка приміщення, а саме: 2-кімнатної квартири загально площею (будівельною) 85,80 м.кв. на 9 поверху секції 1 в житловому будинку по вулиці Ахсарова в м.Харкові.

Частиною 3 цього пункту 2.2 статті 2 «Предмет Договору» зазначено, що остаточна загальна площа Приміщення буде уточнена після проведення обміру БТІ м.Харкова.

Оскільки ОСОБА_3 погодився з умовам Договору про пайову участь в будівництві № АХ2/31-01-06 від 10.01.2006 року, якими передбачався лише його обов'язок, як Пайовика, компенсувати додаткові витрати забудовнику, які виникають в процесі будівництві, в тому числі і уразі збільшення загальної площі Приміщення, порівняно з запланованою умовами Договору, а його право Пайовика на отримання компенсації у тому разі, якщо в результаті обміру новоствореного житлового Приміщення виявиться, що воно менше за розмірами, порівняно з будівельними, зазначеними 10.01.2006 року в Договорі, не передбачили, колегія суддів вважає, що суд помилково дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації вартості загальної площі квартири шляхом тлумачення Договору, зміст якого не передбачав такої відповідальності забудовника.

Разом з тим, не відповідає обставинам справи висновок суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення на його користь пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 75958,37 грн. у зв'язку з недоведеністю правильності розрахунку, так як наданий позивачем розрахунок пені за період з 14.02.2013р. по 14.02.2014 року, який знаходиться на аркуші 30 матеріалів справи, здійснений позивачем у відповідності з вимогами ст.ст.546, 549, 550, 551 ЦК України та умов Договору про пайову участь в будівництві № АХ2/31-01-06 від 10.01.2006 року.

Пунктом 3.3 статті 3 «Права та обов'язки Підприємства» зазначеним Договором сторони передбачили плановий термін введення будинку в експлуатацію - червень 2009 року. (а.с.15)

Пунктом 6.4 статті 6 «Відповідальність» сторони Договору передбачили, що у разі порушення Підприємством своїх зобов'язань, згідно п.3.3, а також п.5.2, більше ніж на 60 банківських днів, Підприємство сплачує Пайовичку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених Пайовиком грошових коштів за кожен день прострочення, починаючи з 61-го дня.

Фактично квартира ОСОБА_3 забудовником передана 30.09.2013 року.(а.с.27).

Позивач просив стягнути пеню за останній рік порушення зобов'язання, згідно ст.258 ЦК України.

Відповідач-2 - фірма «Т.М.М.» - ТОВ - правильність наданого позивачем розрахунку пені не оспорював.

За таких обставин позовна вимога ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання підлягає задоволенню.

Пунктом 12.1 статті 12 «Прикінцеві положення» Договору передбачено, що ніякі відмови, зміни або доповнення до цього Договору або будь-які угоди, пов'язані з цим договором, не набувають чинності, поки вини не будуть складені у письмовій формі і належним чином підписані Сторонами.

З пояснень представників сторін і наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 і фірма «Т.М.М.» - ТОВ не укладали додаткових договорів, якими б змінювали умови Договору про пайову участь в будівництві № АХ2/31-01-06 від 10.01.2006 року щодо відповідальності забудовника у разі виявлення після закінчення будівництва і обміру спеціалістами БТІ відступлення у величині фактичного розміру загальної площі квартир від будівельної, запланованої умовами договору від 10.01.2016 року.

Також не надано суду даних про укладення сторонам додаткового договору, яким би сторони змінили строк його виконання забудовником, або скасували його відповідальність у виді сплати пені за прострочення виконання зобов'язання, передбаченої п.6.4 статті 6 «Відповідальність» Договору.

Суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про наявність підстав для солідарної відповідальності ФОП ОСОБА_5 оскільки умовами Договору про пайову участь в будівництві № АХ2/31-01-06 від 10.01.2006 року передбачався строк його виконання до червня 2009 року і не передбачалось забезпечення його виконання шляхом укладення договору поруки, до того ж ще й поза межами вказаного строку дії Договору.

Крім того, при розгляді справи у суді першої інстанції відповідач-1 - ФОП ОСОБА_5 надав суду заперечення на позов і, у якості доказу відсутності зобов'язань за належне виконання відповідачем-2 умов Договору про пайову участь в будівництві № АХ2/31-01-06 від 10.01.2006 року надав суду копію Додаткової угоди від 01.06.2013 року до договору поруки б/н від 01.06.2013 року, згідно якої сторони досягли домовленості розірвати Договір поруки б/н від 01.03.2013 року. (а.с.41-42, 43).

Згідно ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Позивач та його представник факт укладення додаткової угоди від 01.06.2013 року не оспорювали.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ФОП ОСОБА_5. підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення на його користь 6000 грн. у якості компенсації судових витрат по оплаті послуг правової допомоги, наданої ФОП ОСОБА_4

Питання щодо компенсації витрат на правову допомогу вирішується у відповідності з вимогами ст.ст.56, 84, 88 ЦПК України, Законом України №4191-У1 від 20.12.2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», відповідною Постановою КМУ №590 від 27.04.2006р.

Позивач та його представник не надали розрахунку витрат на правову допомогу з визначенням обсягу послуг, витраченого часу, переліку виконаних робіт, які б давали суду можливість перевірити законність і обґрунтованість зазначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу з огляду на зазначені вище норми закону та підзаконних актів, якими регулюється вирішення цього питання.

Також позивачем та його представником не надано доказів фактичного надходження зазначених коштів, їх обліку та відображення ФОП ОСОБА_4 цього доходу у передбаченому законом порядку.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ч.1 с т.307, п.п.3,4 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 і представника фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю - Курашова Олексія Костянтиновича - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення на його користь з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 і фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю солідарно 73178,51 грн. компенсації вартості житла та 1555,31 грн. у якості компенсації витрат з оплати судового збору, а також в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання - скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_3 до фірми «Т.М.М.»- товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Стягнути з фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_3 суму пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 75958 грн. 37 коп. і суму компенсації витрат зі сплати судового збору у розмірі 759 грн. 58 коп., а всього стягнути - 76717грн. 95 коп.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до фірми «Т.М.М.»- товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 73178,51 грн. у якості компенсації вартості житла.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про відповідальність за договором поруки і солідарне стягнення коштів у зв'язку неналежним виконанням фірмою «Т.М.М.»- товариство з обмеженою відповідальністю умов договору від 10 січня 2006 року про пайову участь в будівництві №АХ2/31-01-06.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: