Рішення № 4331027, 12.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.09 р. Справа № 15/164

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Уран” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 24802905)

до відповідача приватного підприємства “Землі Донбасу 2005” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 33613871)

про стягнення основного боргу в сумі 27476,81 грн., пені в розмірі 4754,61 грн., штрафу в сумі 1373,84 грн., інфляції в сумі 3434,60 грн., 3% річних у розмірі 596,21 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Стасовська О.М. – директор згідно протоколу № 4 загальних зборів учасників ТОВ від 13.10.2005 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Уран” м. Донецьк до приватного підприємства “Землі Донбасу 2005” м. Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 27476,81 грн., пені в розмірі 4754,61 грн., штрафу в сумі 1373,84 грн., інфляції в сумі 3434,60 грн., 3% річних у розмірі 596,21 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/164, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 03.07.2009 р., 22.07.2009 р. відповідач в судові засідання 22.07.2009 р., 12.08.2009 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/3706 від 24.07.2009 р., з якої вбачається, що ПП “Землі Донбасу 2005”, зареєстровано за адресою: 86114, Донецька область, м. Макіївка, вул. Павлика Морозова, 1. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві. В судовому засіданні 22.07.2009 р. представником позивача повідомлено про фактичне місцезнаходження відповідача: 85351, Донецька область, с. Прогрес. Суд направляв відповідачу ухвали у даній справі за його юридичним та фактичним місцезнаходженням.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2008 р. сторони уклали договір поставки № 162, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати в передбачені договором строки у власність покупцю (відповідачу) товар (нафтопродукти), а покупець зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар, найменування, кількість та ціна якого вказані в рахунках–фактурах та товарних накладних.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна нафтопродуктів, що підлягають поставці, встановлюються за домовленістю сторін згідно виписаних рахунків–фактур та товарних накладних.

Згідно п. 3.1 договору у випадку поставки товару без попередньої оплати покупець здійснює оплату 100% протягом трьох днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 6.8 договору він вступив у силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р., а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 162 від 05.03.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар (нафтопродукти) на загальну суму 54722,36 грн. за видатковими накладними: № 1053 від 01.10.2008 р. на суму 27476,81 грн., № 1157 від 16.10.2008 р. на суму 15213,40 грн., № 1207 від 29.10.2008 р. на суму 12032,15 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 54722,36 грн. підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Прийняв” та відбитками його печатки, а також рахунками–фактурами: № 1100 від 29.09.2008 р., № 1236 від 16.10.2008 р., № 1300 від 29.10.2008 р., довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯМТ № 286886 від 01.10.2008 р., серії ЯМТ № 286889 від 16.10.2008 р., серії ЯМТ № 286891 від 28.10.2008 р., податковими накладними: № 1124 від 01.10.2008 р., № 1230 від 16.10.2008 р., № 1279 від 29.10.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки № 162 від 05.03.2008 р. суд робить виходячи з того, що в рахунках–фактурах та податкових накладних підставою поставки вказаний саме договір № 162 від 05.03.2008 р. Крім того, в поясненнях № 7 від 22.07.2009 р. позивач вказує, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало.

Як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 27245,55 грн., що підтверджується витягом з касової книги та прибутковими касовими ордерами: від 17.10.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 22.10.2008 р. на суму 5213,40 грн., від 30.10.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 31.10.2008 р. на суму 2032,15 грн. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Таким чином, залишилася неоплаченою частина поставленого товару на суму 27476,81 грн. (54722,36 грн. – 27245,55 грн. = 27476,81 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору поставки № 162 від 05.03.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі поставки № 162 від 05.03.2008 р. сторони передбачили, що у випадку поставки товару без одержання передоплати, розрахунок здійснюється за фактом постачання протягом 3 днів, тобто від дати видаткової накладної.

Виходячи з того, що товар за останньою видатковою накладною № 1207 був отриманий відповідачем 29.10.2008 р., строк оплати для нього наступив у період з 30.10.2008 р. по 01.11.2008 р. включно, а вже з 02.11.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. Строк виконання грошового зобов’язання по іншим спірним видатковим накладним наступив раніше. Таким чином по всіх спірних видаткових накладних строк виконання грошового зобов’язання наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 27476,81 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

11.08.2009 р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру пені, інфляції та 3% річних, в якій він просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4750,22 грн., інфляцію в розмірі 2967,49 грн., 3% річних в сумі 595,66 грн. Інші позовні вимоги позивач не змінює. До заяви додані нові розрахунки пені, інфляції та 3% річних. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання відповідачем позивач, керуючись п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 4750,22 грн. та штраф у розмірі 1373,84 грн. (розрахунок доданий до позову).

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення строків оплати товару, встановлених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від своєчасно неоплаченої суми за кожний день прострочення, та сплачує штраф в розмірі 5% від суми своєчасно неоплаченої продукції.

Згідно п. 5.4 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов’язання продовжується до виконання зобов’язання в повному об’ємі.

Крім того, позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 2967,49 грн. та 3% річних в розмірі 595,66 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків сум пені, штрафу, інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору поставки № 162 від 05.03.2008 р. та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4750,22 грн., штрафу у розмірі 1373,84 грн., інфляції в сумі 2967,49 грн. та 3% річних у розмірі 595,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, керуючись ст. ст. 66, 67 ГПК України, в позовній заяві просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки та майно відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану вимогу, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Накладення арешту на розрахункові рахунки взагалі не передбачено діючим законодавством України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вказаних обставин заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині самостійного зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства “Землі Донбасу 2005” (юридична адреса: 86114, Донецька область, м. Макіївка, вул. Павлика Морозова, 1; код ЄДРПОУ 33613871; рахунок 26007301601361 в філії ПІБ м. Димитрова, МФО 334806) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Уран” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 80; код ЄДРПОУ 24802905; рахунок 26005301530882 в філії „Київське відділення ПІБ” м. Донецьк, МФО 334271) суму 37164,02 грн. (а саме: основний борг на суму 27476,81 грн., пеню в розмірі 4750,22 грн., штраф у сумі 1373,84 грн., інфляцію в розмірі 2967,49 грн. та 3% річних у сумі 595,66 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 371,64 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 308,58 грн.

У судовому засіданні 12.08.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя