Постанова № 43306147, 24.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2015 року 09:32 № 826/3685/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-лізингове підприємство «Украгропостач»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-лізингове підприємство «Украгропостач» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0012772206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 21.11.2012 № 0012772206.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2015 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 у справі №826/3685/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно автоматизованого розподілу позовних заяв 09.02.2015 справу №826/3685/13-а передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянському К.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2015 прийнято до провадження справу та призначено до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суд замінив неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Головного управління ДФС у місті Києві.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні суми податку на прибуток нерезидента є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на те, що, оскільки, ТОВ «ВЛП Украгропостач» пред'явлені довідки про резиденство ВАТ «Промагролізинг» з 2010 року по 2012 рік, суб'єкт господарювання зобов'язаний утримувати податок з доходів з джерелом їх походження з України за ставкою 10%.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києві Державної податкової служби № 1628 від 23.08.2012, направлення № 1792/22-6 від 23.10.2012, підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-лізингове підприємство «Украгропостач» (код ЄДРПОУ 25407333) з питань дотримання вимог валютного та податкового законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами: від 26.01.2012 № 17-12т/п з РУП «Бобруйский завод тракторних деталей и агрегатов» (Республіка Білорусь) згідно з листом Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» від 03.09.2012 № 20-9/2161 (вх. від 06.09.2012 № 39802/10) за договорами міжнародного лізингу, укладеними з Відкритим акціонерним товариством «Промагролизинг» (Республіка Білорусь), а саме: від 18.10.2010 № UA-009/10, від 30.01.2012 № UA-001/12, від 30.01.2012 № UA-002/12, від 30.06.2011 № UA-004/11, від 17.11.2010 № UA-011/10, від 27.04.2010 № UA-003/10, від 16.09.2010 № UA-008/10, від 18.03.2011 № UA-002/11, від 08.11.2010 № UA-010/10, від 18.03.2011 № UA-001/11, від 09.12.2010 № UA-012/10, від 17.04.2012 № UA-003/12.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 09.11.2012 № 985/22-6/25407333 (далі - № 985/22-6/25407333), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення позивачем вимог законодавства, а саме: вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента всього у сумі 143910,00 грн.

На підставі акта перевірки № 985/22-6/25407333 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0012772206 від 21.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 157857,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 143910,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13947,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 28.01.2013 №840/10/12-1-03 та рішенням Державної податкової служби України від 28.02.2013 №3162/6/10-2115 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0012772206 від 21.11.2012 - без змін.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням №0012772206 від 21.11.2012 ТОВ «Виробничо-лізингове підприємство «Украгропостач» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Виробничо-лізингове підприємство «Украгропостач» (Лізингоотримувач) та ВАТ «Промагролизинг» (Республіка Білорусь) (Лізингодавець) укладено ряд договорів міжнародного лізингу (від 18.10.2010 № UA-009/10, від 30.01.2012 № UA-001/12, від 30.01.2012 № UA-002/12, від 30.06.2011 № UA-004/11, від 17.11.2010 № UA-011/10, від 27.04.2010 № UA-003/10, від 16.09.2010 № UA-008/10, від 18.03.2011 № UA-002/11, від 08.11.2010 № UA-010/10, від 18.03.2011 № UA-001/11, від 09.12.2010 № UA-012/10, від 17.04.2012 № UA-003/12), за умовами яких ВАТ «Промагролизинг» (Республіка Білорусь) зобов'язалось на підставі заявок позивача придбати у власність у продавця, якого обрав позивач, обумовлене позивачем майно (також далі - об'єкт лізингу), та передати його позивачу, а позивач - прийняти об'єкт лізингу у володіння та користування на строк лізингу (а.с. 116-176 Том 1, а.с. 1-230 Том 2, а.с. 1-264 Том 3, а.с. 1-64 Том 4).

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Виробничо-лізингове підприємство «Украгропостач» (Україна) виплачено дохід ВАТ «Промагролизинг» (Республіка Білорусь) у вигляді процентів за користування майном у розмірі 180653,75 доларів США, з якого не сплачувався податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України (а.с. 13 Том 1), що позивачем не заперечується.

Представник позивача зазначив, що податок на доходи нерезидента не нараховував та не сплачував, керуючись Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, яку ратифіковано Законом України 20.12.1994 № 306/94-ВР.

Відповідно до ст. 11 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, яку ратифіковано Законом України 20.12.1994 року № 306/94-ВР, відсотки, що виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі (пункт 1); однак такі відсотки можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави; але якщо одержувач фактично має право на відсотки, податок, що справляється, не повинен перевищувати 10 відсотків від валової суми відсотків. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження (пункт 2); термін «відсотки» при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і, зокрема, доход від урядових цінних паперів та доход від облігацій або боргових зобов'язань, включаючи премії і винагороди, що виплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань. Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються як відсотки в рамках цієї статті (пункт 3); положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, яка фактично має право на відсотки, виступаючи резидентом однієї Договірної Держави, провадить комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникає доход від відсотків, через розміщене в ній постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні індивідуальні послуги з розміщеної там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої виплачуються відсотки, дійсно стосується такого постійного представництва або постійної бази. В такому разі застосовуються положення статті 7 або 14, залежно від обставин (пункт 4); вважається, що відсотки виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама ця Договірна Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Договірної Держави. Якщо, проте, особа, що виплачує відсотки, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованість, щодо якої виплачуються відсотки, і витрати, пов'язані з виплатою цих відсотків несе це постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі відсотки виникають у тій Договірній Державі, в якій міститься постійне представництво або постійна база (пункт 5).

Згідно із пп. «а» п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться у гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти зокрема проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

В силу п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведеться у гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності (п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. «а» п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

В силу пп. «г» пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу).

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум (абз. 3 пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України).

Системний аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що проценти, сплачені позивачем за користування майном згідно із договорами лізингу резиденту Республіки Білорусія, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до законодавства України з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами.

Враховуючи те, що проценти за користування майном згідно із договорами лізингу, які сплачуються резидентом України резиденту Білорусі, підлягають оподаткуванню в Україні за ставкою 10 відсотків від загальної суми процентів та не надають платнику право вибору країни, в якій такі виплати оподатковуються, то суд приходить до висновку про те, що позивач був зобов'язаний оподаткувати дохід в сумі 1 439 093,29 грн., виплачений нерезиденту у вигляді процентів за користування майном за ставкою 10 %.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Виробничо-лізингове підприємство «Украгропостач» та наявність підстав для залишення їх без задоволення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-лізингове підприємство «Украгропостач» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський