Ухвала суду № 43302285, 24.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/10218/14-ц 24.03.2015 24.03.2015 24.03.2015

Провадження № 22ц/784/800/15 Головуюча в першій інстанції Корнешова Т.В.

Категорія 10 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

Іменем України

24 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Шолох З.Л., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.,

за участю позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника позивачів ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

представника міськради Бабенко О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 -ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2015 року по справі за позовом

ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_10

до

Миколаївської міської ради (далі - міськрада) та

ОСОБА_11,

треті особи: адміністрація Заводського району Миколаївської міської ради (далі - адміністрація),

комунальне підприємство «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - ММБТІ),

приватне підприємство «ЖЕК-10» (далі - ПП «ЖЕК-10»)

про встановлення земельного сервітуту та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

20 жовтня 2014 року позивачі звернулися до суду з позовом до міськради та ОСОБА_11 про встановлення земельного сервітуту та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивачі зазначали, що домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Миколаєві є багатоквартирним житловим будинком флігельного типу з відокремленим входом до кожної квартири (жилкоп). Їм на праві власності належить: ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 1/3 частці квартири № 3 у вказаному будинку кожному, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно. ОСОБА_4 належить квартира № 6, а ОСОБА_10 квартири № 7 та № 8 даного домоволодіння. Відповідач ОСОБА_11 набув право власності на будинок АДРЕСА_3 в м. Миколаєві на підставі договору купівлі-продажу частки даного будинку та на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2008 року. Межовим знаком між будинками на час забудови значилась тильна сторона попереднього будинку. Судами неодноразово вирішувались спори з приводу спірних домоволодінь. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2014 року встановлено, що земля під домоволодінням відповідача належить до комунальної власності. Проте, на вимоги про усунення незручностей в користуванні житлом, а саме: звільнення тильної стіни спірного будинку від сміття, металобрухту та деревини, надання доступу для проведення поточних та капітальних ремонтів, укладання відмостки, узгодження встановлення вільної землі відступом від стіни сітки - рабиці для збереження «приватності житла» відповідач ОСОБА_11 не реагує.

Посилаючись на вказане та порушення ОСОБА_11 вимог ст. ст. 98-101, 152 Земельного Кодексу позивачі просили визнати їх право на встановлення сервітуту, визнати їх право на встановлення на межі відступу огорожі сітки - рабиці та її засадження декоративною рослиною, встановити сервітут користування земельною ділянкою, розташованою на території домоволодіння АДРЕСА_3 в м. Миколаєві вздовж будинку № 68 за тією ж адресою з тильної сторони на всю довжину будинку з відступом від стіни на відстань 1,5 м для користування вказаним сервітутом мешканцям будинку № 68. Зобов'язати міськраду внести відомості встановленого сервітуту до Генерального плану забудови м. Миколаєва та до технічної документації ММБТІ домоволодінь № 66 та № 68 квартальної топоз'йомки. Крім того, позивачі просили зобов'язати ОСОБА_11: надати їм право безперешкодного доступу від воріт свого двору до землі - сервітуту для проведення обслуговування житла, безперешкодно надавати їм можливість проведення поточних та капітальних ремонтів та прибрати від стіни їх будинку сміття, металобрухт і деревину, знести тимчасові споруди у вигляді навісів та сарайчиків прибудованих (з використанням стіни їх будинку) до будинку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачів - ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта рішення суду є передчасним та ухваленим з неповним з'ясуванням всіх обставин по справі, що мають значення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів, їх представника, представника міськради, представника відповідача ОСОБА_11, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний будинок АДРЕСА_1 в м. Миколаєві знаходиться на балансі ЖЕК-10 та має квартири посімейного заселення, які розташовані на 1 поверсі одноповерхового будинку. Згідно свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належать по 1/3 частці квартири АДРЕСА_1 кожному (а.с. 37, 38), квартира № 6 по вказаній адресі належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 42, 43), а власником квартир № 7 і № 8 вказаного домоволодіння є ОСОБА_10 (а.с. 47, 51).

Відповідно до договору купівлі-продажу частки жилого будинку ОСОБА_11 набув право власності на 61/100 частку домоволодіння АДРЕСА_3 у м. Миколаєві (а.с. 22-23). Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2008 року визнано право власності ОСОБА_11 на інші 39/100 частин вказаного домоволодіння (а.с. 24).

Житловий будинок, який не належить позивачам на праві власності, глухою капітальною стіною встановлював межу із земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок відповідача ОСОБА_11

Згідно із ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Матеріали справи не містять доказів відповідно до ст. 402 ЦК України, що позивачі звертались з вимогою про встановлення земельного сервітуту безпосередньо до відповідачів та чи вирішували зазначене питання у добровільному порядку; позивачі також не зазначали і у позові, на яких саме умовах (платній чи безоплатній, строковий чи безстроковий) вони бажають встановити сервітут, не заявлялось позивачами в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції клопотання щодо проведення у справі судової будівельної експертизи.

З наданих представником позивачів в судовому засіданні апеляційної інстанції письмових вимог про встановлення земельного сервітуту вбачається, що з такими вимогами позивачі звернулись до відповідача ОСОБА_11 вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Виходячи із сутності сервітуту, обсяг користування чужим майном повинен бути чітко окреслений, оскільки обмеження права власності особи на майно, щодо якого встановлено сервітут, не позбавляє власника права продовжувати використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням, тобто можливості здійснення правомочностей володіння, користування, розпорядження майном у межах, не обтяжених сервітутом (ч. 3 ст. 98 ЗК України, ч. 5 ст. 403 ЦК України).

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо порушення прав позивачів, які не власниками спірного будинку, а саме: знаходженням біля стени будинку сміття, металобрухту та деревини, наявність тимчасової споруди у вигляді навісів та сарайчиків прибудованих з використанням стіни їх будинку.

Навпаки, з акту комісії ПП «ЖЕК-10» від 09 липня 2014 року вбачається, що по всій довжині стіни будинку позивачів ніяких пошкоджень не виявлено. Під вікнами квартири № 6 складована тротуарна плитка і листи металевого профілю, але вони не перешкоджають стоку дощової води (а.с. 19).

Крім того, позивачами не надані суду докази, щодо статусу земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1, та яким чином порушуються їх права, якщо власником спірного будинку вони не являються.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання в апеляційній скарзі на неправомірні дії відповідача ОСОБА_11, якими порушуються права позивачів, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, якщо особа, яка потребує встановлення сервітуту, не зверталася до власника нерухомого майна з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, у неї відсутня підстава для звернення до суду, оскільки її права в розумінні ст. 3 ЦПК України не порушені.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є передчасним та ухваленим з неповним з'ясуванням всіх обставин по справі, що мають значення, є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 - ОСОБА_5 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді