Постанова № 43295817, 29.12.2014, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

29.12.2014

№ 336/8869/14-а

Пр. 2-а/336/240/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 14.11.2014 року звернувся у суд із адміністративною позовною заявою до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя, в якій просив поновити йому строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, визнати неправомірними дії щодо недоплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2014 рік як учаснику бойових дій неправомірними, стягнути у свою користь недоплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових дій за вказаний період.

В обґрунтування адміністративних позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що він є учасником бойових дій, внаслідок чого має право на пенсію відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Він перебуває на обліку та отримує пенсію за віком. Відповідно до ст. 12 вищевказаного Закону особам, які визнані учасниками бойових дій, передбачена щорічна разова грошова допомога до 5-го травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідачем всупереч вимог ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги проводиться не у вказаному розмірі, а у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 року № 102 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2014 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»». Такі дії відповідача він вважає неправомірними. Враховуючи той факт, що відповідач у добровільному порядку відмовляється усунути допущення законодавства при виплаті йому щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, він був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів до суду із даним адміністративним позовом.

Розгляд справи здійснювався суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 4 ст. 183-2 КАС України, оскільки суд прийшов до висновку про можливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач у наданий судом строк заперечень не надав.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 04.12.2001 року (а. с. 7), позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. У зв'язку із наведеним, на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» N 3551-XII від 22.10.1993 року.

З відповіді УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району вбачається, що позивачу у 2014 році виплачена щорічна разова грошова допомога до 5-го травня як учаснику бойових дій у розмірі 795 грн..

Виходячи з положень п. 22 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5-го травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до п. 1ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 року № 102 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2014 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»» встановлено, що у 2014 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 795 грн..

На підставі положень ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5-го травня учасникам бойових дій застосуванню підлягають норми п. 22 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто дана допомога повинна була бути нарахована і виплачена у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Оскільки вихідним критерієм розрахунку вищевказаної допомоги виступає мінімальна пенсія за віком, її розмір визначається згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов`язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача у частині невиплати у встановленому законом розмірі у 2014 році щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових дій неправомірними є підставними і підлягають до задоволення шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок даної допомоги та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2014 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком на підставі положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виплату слід провести з урахуванням вже проведеної раніше виплати.

До зазначеного висновку суд приходить з врахуванням положень ч. 2 ст. 162 КАС України, згідно яких суд, за результатами розгляду адміністративної справи може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 9, 70-72, 86, 94, 158, 160-163, 167 КАС України та виходячи з положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративні позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2014 рік як учаснику бойових дій неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2014 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком на підставі положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вже виплаченої суми.

У задоволенні решти адміністративних позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ю.А. Галущенко