Ухвала суду № 43279874, 23.03.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/791/735/15 Головуючий в суді 1 інстанції: Мусулевський Я.А. Категорія: 32 Доповідач: Склярська І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року березня місяця 23 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого: Склярської І.В.

Суддів: Цуканової І.В.

Вейтас І.В.

При секретарі: Благовещенській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 16 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення сум страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5звернулись до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 19.12.2008 року біля 14:30 годин ОСОБА_7, керуючи автомобілем ВАЗ 2104 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ПП «Торгово-виробничій компанії «Укрспецтехника» рухаючись в умовах ожеледиці зі сторони м. Кіровоград на 106 км + 250 м автодороги Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв, допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ 33021-3 НГ державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті якого водій ОСОБА_7 та пасажир автомобіля ВАЗ 2104 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли.

Постановою від 10.09.2009 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2104 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ЗАТ «СК Український Страховий Альянс» (правонаступник ПАТ «СК «АХА Страхування»).

Звернувшись до ПАТ «СК «АХА Страхування з метою відшкодування страхових сум, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування дитині загиблого ОСОБА_8 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, пославшись на те, що при розрахунку страхового відшкодування страховиком була вирахувана сума пенсії, призначена після смерті доньці внаслідок втрати годувальника та отримане від'ємне значення страхового відшкодування. Разом з тим, страхове відшкодування не було виплачено і дружині померлого, позивачу - ОСОБА_4, яка залишилася вдовою. Враховуючи наявне у позивачів право на отримання страхового відшкодування, неможливість врегулювання спору в досудовому порядку та зважаючи на те, що внаслідок ДТП позивачам заподіяно моральну шкоду, після уточнення позовних вимог, просили:

1) стягнути одноразово з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_4:

- страхове відшкодування внаслідок загибелі її чоловіка матеріальну шкоду в сумі 8470 грн. 14 коп.;

- моральну шкоду в сумі 2550 грн.;

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 11554 грн. 75 коп.;

- інфляційні витрати в розмірі 4992 грн. 13 коп.

- три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1956 грн. 49 коп.

2) стягнути одноразово з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_4, в інтересах її доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4:

- страхове відшкодування внаслідок загибелі її чоловіка матеріальну шкоду в сумі 32670 грн. 54 коп.;

- моральну шкоду в сумі 2550 грн.;

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 36929 грн. 17 коп.;

- інфляційні витрати в розмірі 15310 грн. 93 коп.

- три проценти річних від простроченої суми в розмірі 6252 грн. 88 коп.

Рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 16 січня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не зверталася до страхової компанії за отриманням страхового відшкодування, та пенсія призначена в зв'язку з втратою годувальника перевищує розмір страхового відшкодування, який би нараховувався на утримання малолітньої ОСОБА_5 у зв'язку з втратою її батька, а також з того, що відшкодування моральної шкоди, внаслідок загибелі потерпілого, законодавствам та страховим полісом не передбачена.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 19.12.2008 року біля 14-30 годин на 106 км+250 м на автодорозі Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв сталося ДТП за участю автомобіля марки ВАЗ 2104 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 та автомобілем марки ГАЗ 33021-3 НГ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9, в результаті якої водій ОСОБА_7 та пасажир автомобіля ВАЗ 2104 ОСОБА_8 отримали тяжкі тілесні ушкодження від яких померли.

Постановою слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Кіровоградській області Байрамова З.З. від 10.09.2009 року, кримінальну справу № 12-3742 по факту ДТП за участю водіїв ОСОБА_9 та ОСОБА_7 закрито у зв'язку зі смертю винного (а.с.13)

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2104 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ЗАТ «СК Український Страховий Альянс» (правонаступник ПАТ «СК «АХА Страхування»), що підтверджується копією полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2921950 (а.с.7).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент укладення договору обов'язкового страхування) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент укладення договору обов'язкового страхування) обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до свідоцтва про народження батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_8 (а.с. 16), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).

ОСОБА_4 знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема дитині - до досягнення нею 18 років( учню, студенту - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років)

Згідно з ч.3 ст.1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.

Разом з тим, ураховуючи підстави та зміст позовних вимог пред'явлених до страхової компанії, з якою було укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, посилання апелянта на вказані вище положення ЦК України є необґрунтованими, оскільки відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним у застосуванні до спірних правовідносин у порівнянні з нормами ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_8.) право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: 1) діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; 2) непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; 3) інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

Відповідно до ч.4 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_8.) у зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України. Та лише Законом №5090-VI від 05.07.2012 року зазначена норма закону була змінена з застосуванням ст. 1200 ЦК України.

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв Порядок проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1776 від 31 грудня 2004 року (далі - Порядок).

Листом від 02.01.2014 року за № 001, відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_5 внаслідок смерті її батька з посиланням на те, що середній заробіток ОСОБА_8 за місяць становив 605 грн., тобто частина неотриманнях доходів, що належить ОСОБА_5 становить 201,67 грн. та згідно довідки № 12320 від 18.09.2013 року, виданої Управлінням пенсійного фонду України УККВП Головного управління ПФУ в Херсонській області, ОСОБА_4 отримує пенсію в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 994 грн. щомісячно, тому розмір страхового відшкодування (-792,33 грн.) щодо заявленого випадку має від'ємне значення (а.с.20,21,22).

Згідно довідки про середній дохід, наданої ПП «Торгово-Виробнича компанія Укрспецтехніка» середній дохід померлого ОСОБА_8 становив 605,00 грн. (а.с.23).

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Таким чином, суд першої інстанції, керуючись ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_8.) та Порядком проведення розрахунку страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення зі страхової компанії відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, виходячи з того, що отримувана нею (малолітньою дитиною ОСОБА_5.) пенсія по втраті годувальника перевищує частку доходів, яка кожному утриманцю належала б при його житті.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до п.22.3 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_8.) моральна шкоду відшкодовується страховиком лише потерпілому , а, як встановлено судом потерпілий за договором страхування помер. Доводи апелянта, що дитина та дружина померлого є потерпілими не ґрунтуються на нормах ст.1 вказаного Закону, яким визначено термін потерпілі, а отже доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення моральної шкоди не ґрунтуються на законі і , як такі, що висновки суду не спростовують , підлягають відхиленню.

За вимогами ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_8.), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву, до заяви додаються визначені законом документи та страховик зобов'язаний надати консультативну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов'язаний ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування.

За змістом статті ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_8.), після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування, протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити страховику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення, а якщо особа, яка має право на відшкодування, не задоволена рішення страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право оскаржити вище зазначення рішення, подати позов до суду щодо відшкодування в установленому законом порядку.

ОСОБА_4 з заявою про виплату її страхового відшкодування до страхової компанії не зверталася, документів необхідних для розгляду заяви не подавала. З огляду на наведене, за таких обставин суд не може здійснювати повноваження того органу, на який законом покладений обов'язок його виконання.

Законом №3945-VI від 17.02.2011 року були внесені зміни в Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та згідно п.37.1.4 ст.37 підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 до уваги колегією суддів не приймаються, як такі, що не ґрунтуються на нормах закону, який регулює правовідносини, які виникли між сторонами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 16 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: