Ухвала суду № 43279466, 24.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/365/15-ц 24.03.2015 24.03.2015 24.06.2015

Провадження №22ц/784/787/15 Суддя першої інстанції: Старжинська О.Є.

Категорія: 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Яворської Ж.М.,

Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання: Горенко Ю.В.

за участі представників: позивача - ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_6 -

ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технологічний центр «Лан» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технологічний центр «Лан» (далі - ТОВ «НТЦ «Лан») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що на підставі державного акту, виданого 24 листопада 2003 р. вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,99 га, розташованою в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. У 2009 р. за договором оренди вона передала вказану земельну ділянку ТОВ «НТЦ «Лан» на строк п'ять років.

Посилаючись на те, що у договорі відсутні істотні умови договору, а саме: умови передачі земельної ділянки у заставу та внесення її до статутного фонду права оренди, не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, позивачка просила визнати договір оренди земельної ділянки недійсним та скасувати його державну реєстрацію, зобов'язати ТОВ «НТЦ «Лан» повернути їй земельну ділянку.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6, посилаючись на те, що судом неповно встановлені обставини справи, дана помилкова оцінка доказів по справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 24 листопада 2003 р. ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,99 га, що розташована в межах території Щербанівської сільської ради Вознсенського району Миколаївської області.

Між ОСОБА_6 (орендодавець) та ТОВ «НТЦ «Лан» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,99 га строком на 5 років (копія договору, яка є в матеріалах справи не містить дати його укладання). Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Вознесенському районі Миколаївської області 07 жовтня 2011 р.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_6 посилалася не недійсність договору через порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону в редакції, що була чинною на час укладення спірного договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

В силу ч. 2 ст. 15 Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 7, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В оспорюваному договорі сторонами не були визначені такі умови, які відповідно до наведених положень закону є істотними, як умови передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди, а також не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94 цс 13), виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Позивачем же взагалі не зазначалося, як саме відсутність у договорі визначення таких умов порушує її права.

За такого суд вірно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм Закону України «Про оренду землі», оскільки сама по собі наявність буд-яких з визначених ч. 2 ст. 15 цього закону підстав недійсності договору оренди тягне недійсність такого договору лише у разі доведення суттєвого порушення прав позивача такою обставиною, що позивачем по даній справі не було доведено.

Виходячи з наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_3 відхилити, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: