Рішення № 43277568, 25.03.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.

секретар Паучек І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2014 року,

встановила:

В листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 5 263 гривні 42 копійки.

Посилалося на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач отримав кредит в сумі 3400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 проценти на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Внаслідок неналежного виконання обов'язків за кредитним договором відповідач станом на 28 жовтня 2014 року має заборгованість 8290 гривень 76 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 2833 гривень 25 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4295 гривень 98 копійок, комісії в сумі 1161 гривень 53 копійки та штрафу в сумі 726 гривень 83 копійки.

Судовим наказом Заставнівського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2008 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 3754 гривні 17 копійок заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач отримав кредит в сумі 3400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 проценти на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку складає між ним та банком договір.

Внаслідок неналежного виконання обов'язків за кредитним договором відповідач станом на 28 жовтня 2014 року має заборгованість 8290 гривень 76 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 2833 гривень 25 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4295 гривень 98 копійок, комісії в сумі 1161 гривень 53 копійки та штрафу в сумі 726 гривень 83 копійки.

Судовим наказом Заставнівського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2008 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 3754 гривні 17 копійок заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості 13 листопада 2014 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. Право банку із звернення до суду з позовом виникло 11 травня 2011 року з моменту здійснення останнього платежу відповідачем.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, за змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

В пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» 18 грудня 2009 року N 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи і це правильно встановлено судом першої інстанції відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач отримав кредит в сумі 3400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 проценти на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, тарифами банку є невід'ємною частиною договору укладеного між ним та банком договір (а.с.9).

Внаслідок неналежного виконання обов'язків за кредитним договором відповідач станом на 28 жовтня 2014 року має заборгованість в розмірі 8290 гривень 76 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 2833 гривень 25 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4295 гривень 98 копійок, комісії в сумі 1161 гривень 53 копійки та штрафу в сумі 726 гривень 83 копійки (а.с.5-8).

Судовим наказом Заставнівського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2008 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 3 754 гривні 17 копійок заборгованості за вищевказаним кредитним договором (а.с.4).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у позові з підстав пропуску позивачем трирічного строку позовної давності.

Судом першої інстанції не враховано, що в результаті видачі судового наказу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2008 року, яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 3 754 гривні 17 копійок заборгованості за вищевказаним кредитним договором припинилися правовідносини сторін щодо сплати чергових платежів,нарахування та сплати відсотків, комісійних, штрафних санкцій.

Разом із тим у відповідача виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих відсотків, які стягнуті з відповідача за вищевказаним судовим наказам, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України.

Вимог про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України банк не заявляв.

Таким чином позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставним, що є самостійною підставою для відмову в позові.

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід змінити.

з мотивувальної частини рішення слід виключити посилання суду на ту обставину, що в позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 слід відмовити з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Доповнити мотивувальну частину рішення посиланням на ту обставину, що в позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв'язку з його безпідставністю.

В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2014 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на ту обставину, що в позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 слід відмовити з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Доповнити мотивувальну частину рішення посиланням на ту обставину, що в позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв'язку з його безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: