Рішення № 43246317, 19.03.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2015 р.Справа № 916/40/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПІВДЕНЬ-1"

про стягнення 43500,29грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача:не з'явився;

Від відповідача: Поділова С. І., довіреність від 20.01.15р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПІВДЕНЬ-1" про стягнення заборгованості у розмірі 43500,29 грн., а саме основного боргу у розмірі 37084грн., пені у розмірі 1981,68грн., 3%річних у розмірі 227,20грн., 7% штрафу у розмірі 2595,89грн., індексу інфляції у розмірі 1611,52грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. порушено провадження у справі №916/40/15-г.

27.01.15р. від позивача надійшло клопотання (вх.№1876/15 від 27.01.2015р.), згідно якого просить суд долучити до матеріалів справи оригінали документів для ознайомлення, та після ознайомлення повернути із матеріалів справи оригінали документів, та направити їх поштою.

Судом клопотання розглянуто та задоволено.

02.02.2015р. від відповідача надійшло клопотання (вх.ГСОО№2878/15 від 02.02.2015р.) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з відбуттям 03.02.2015р. представника відповідача у службове відрядження.

Надане клопотання судом розглянуто та задоволено, та ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2015р. розгляд справи було відкладено, в порядку ст.77 ГПК України.

20.02.15р. від позивача надійшло клопотання (вх.№4760/15 від 20.02.2015р.), згідно якого у зв'язку з тим, що позивач територіально знаходиться у іншій місцевості та не може бути фактично присутнім на засіданні 26.02.2015р., просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

26.02.15р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№5280/15 від 26.02.2015р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи платіжні доручення, які підтверджують виконання відповідачем своїх обов'язків зі сплати послуг позивача, а саме: №7 від 02.02.2015р. на суму 1900грн.; №55 від 17.02.2015р. на суму 1000грн.; №381 від 19.02.2015р. на суму 1460грн.; №80 від 24.02.2015р. на суму 3000грн., та зазначає про те, що платежі здійснені на оплату послуг за договором №Е-14/08/14-3 про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 14.08.2014р. згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1441 від 18.09.2014р. та виставленого рахунку №1362 від 18.09.2014р.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.15р. строк вирішення спору по справі №916/40/15-г було продовжено до 21.03.15р., в порядку ст.69 ГПК України.

17.03.15р. електронною поштою від позивача надійшло клопотання(вх.№6978/15 від 17.03.15р.), згідно якого просить суд провести судове засідання призначене на 19.03.15р. в режимі відеоконференції.

19.03.15р. від позивача надійшло клопотання(вх.№7144/15 від 19.03.15р.), згідно якого просить суд провести судове засідання призначене на 19.03.15р. в режимі відеоконференції.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74-1 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Приписами ч. 3 ст. 74-1 ГПК України встановлено, що питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативоюне пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.

Судом клопотання позивача про проведення судового засідання призначеного на 19.03.15р. в режимі відеоконференції розглянуто та не задоволено, оскільки клопотання представника позивача про забезпечення його участі у судовому засіданні, призначеному на 19.03.2015р. в режимі відеоконференції надійшло 17.03.15р. електронною поштою та надійшло до суду 19.03.2015р., тобто пізніше ніж за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.

19.03.15р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№7207/15 від 19.03.2015р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи платіжне доручення №149 від 12.03.2015р. на суму 2667,50грн., яке підтверджує виконання відповідачем своїх обов'язків зі сплати послуг позивача.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи наданий доказ по справі.

Відповідач проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим, та просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№2879/15 від 02.02.2015р.). Так в огрунтування відзиву зазначає про те, що позивач не зважаючи на затримку платежів продовжував виконувати перевезення вантажів впродовж всього вересня 2014р., при цьому не скористався своїм правом зупинення надання послуг до оплати вже наданих. Так, оплату послуг, наданих у серпні, він отримав лише 19.09.2014р., оплату послуг, наданих на початку вересня позивач отримує наприкінці вересня або навіть наприкінці жовтня, що свідчить про згоду позивача на отримання платежів у більш триваючі строки, ніж визначено у договорі від 14.08.2014р. та на згоду продовжувати співпрацю за цим договором. Відповідач є товарним сільгоспвиробником, який є економічно залежним від рівню платоспроможності покупців його продукції (позивач на замовлення відповідача здійснював перевезення зібраного з полів соняшнику до с. Вигода (до залізничної станції). Усвідомлюючи своє зобов'язання виконувати укладений договір, відповідач постійно здійснює належні платежі. Тобто, заборгованість за договором від 14.08.2014р. складає 34173,40грн. Крім цього зазначає про те, що пунктом 4.7 договору від 14.08.2014р. передбачено, що «За порушення термінів оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7% від суми заборгованості». Однак, позивач наполягає на застосуванні положень ст.625 ЦК України щодо стягнення індексу інфляції та річних від простроченої суми, із наведенням невірного періоду прострочення за кожним актом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

14.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ПІВДЕНЬ-1" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" (Виконавець) було укладено договір №Е-14/08/14-3 про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, згідно умов якого Виконавець взяв на себе обов'язок організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення у встановлений договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а Замовник взяв на себе зобов'язання сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що плата за перевезення вантажу здійснюється після його фактичного виконання, протягом 5-ти банківських днів з дати підписання кожного акту здачі-прийняття наданих послуг.

Згідно п.4.7 договору сторони встановили, що за порушення термінів оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Виконавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

На виконання умов договору, позивач свої зобов'язання виконав належним чином що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), а саме: №1441 від 18.09.2014р. на суму 23383,50грн. (частково оплачений на 2089,40грн.); №1454 від 19.09.2014р. на суму 5695,20грн.; №1468 від 22.09.2014р. на суму 1331,40грн.; №1501 від 23.09.2014р. на суму 2940,00грн.; №1572 від 25.09.2014р. на суму 3145,80грн.; №1685 від 30.09.2014р. на суму 2677,50грн. Акти містять печатки та підписи як позивача так і відповідача.

Однак відповідач в порушення умов договору, оплату не провів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 37084грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №130юр-36/2014 від 29.08.14р. з вимогою сплатити заборгованість.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищевикладене зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 Цивільного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором №Е-14/08/14-3 про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, та те, що відповідачем залишились неоплаченими послуги у розмірі 37084грн.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під час розгляду справи відповідач частково розрахувався з позивачем за надані послуги, сплативши останньому 10027,50грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме: №7 від 02.02.2015р. на суму 1900грн.; №55 від 17.02.2015р. на суму 1000грн.; №381 від 19.02.2015р. на суму 1460грн.; №80 від 24.02.2015р. на суму 3000грн., №149 від 12.03.2015р. на суму 2667,50грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем частково погашена заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 10027,50грн., провадження у справі №916/40/15-г в частині стягнення основного боргу у розмірі 10027,50грн. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 27056,50грн. (37084грн. - 10027,50грн.), оскільки є обґрунтованою, та підтвердженою матеріалами справи.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПІВДЕНЬ-1" пені в розмірі 1981,68грн. станом на 11.12.2014р. та 7% штрафу у розмірі 2595,89грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню пеня у розмірі 1981,68грн.

Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів оплати, а п. 4.7. договору передбачено, що у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Виконавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, то суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 2595,88грн.(37084грн.-7%=2595,88грн.).

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 227,20грн. та індексу інфляції у розмірі 1611,52грн. станом на 11.12.2014р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПІВДЕНЬ-1" за послуги, наданий позивачем розрахунок 3%річних та індексу інфляції, на думку суду, здійснений належним чином, а тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 227,20грн. та індексу інфляції у розмірі 1611,52грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПІВДЕНЬ-1" основного боргу у розмірі 27056,50грн., пені у розмірі 1981,68грн., 3%річних у розмірі 227,20грн., 7% штрафу у розмірі 2595,88грн., індексу інфляції у розмірі 1611,52грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору на суму 1405,85грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПІВДЕНЬ-1" (67542, Одеська область, Комінтернівський район, село Свердлове, провулок і Центральний, буд.8А, код ЄДРПОУ 37803813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корпус „3", код ЄДРПОУ 39209821) суму основного боргу у розмірі 27056(двадцять сім тисяч п'ятдесят шість)грн.50коп., пеню у розмірі 1981(одну тисячу дев'ятсот вісімдесят одну)грн.68коп.,3%річних у розмірі 227(двісті двадцять сім)грн.20коп., 7% штрафу у розмірі 2595(дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять)грн.88коп., індекс інфляції у розмірі 1611(одну тисячу шістсот одинадцять)грн.52коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1405(одну тисячу чотириста п'ять)грн.85коп.

3.Провадження у справі №916/40/15-г в частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 10027,50грн. -припинити.

4.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.03.2015р.

Суддя С.Ф. Гут