Ухвала суду № 43228007, 17.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 р. Справа № 520/5135/14-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Літвінова І.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права, встановлення обставин, визнання дій неправомірними та скасування розпорядження, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права, встановлення обставин, визнання дій неправомірними та скасування розпорядження.

Представником відповідача Київської районної адміністрації Одеської міської ради були подані клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права, встановлення обставин, визнання дій неправомірними та скасування розпорядження - в частині оскарження розпоряджень адміністрації № 719 від 05.10.2011, № 734 від 07.10.2011, № 772 від 19.10.2012, у зв'язку з порушенням процесуальних строків їх оскарження та закриття провадження у справі в частині вимог щодо визнання за позивачем першочергового права на отримання житла.

Суд першої інстанції, своєю ухвалою від 23 січня 2015 року клопотання представника відповідача Київської районної адміністрації Одеської міської ради про залишення без розгляду частини позовних вимог та закриття провадження в частині позовних вимог задовольнив частково.

Залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права, встановлення обставин, визнання дій неправомірними та скасування розпорядження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 772 від 19.10.2012.

Закрив провадження в адміністративній справі № 520/5135/14-а за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права, встановлення обставин, визнання дій неправомірними та скасування розпорядження в частині позовних вимог про визнання права працівника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_4 на першочергове отримання житла в гуртожитках, переданих цим підприємством в комунальну власність територіальної громади міста Одеси; про встановлення відсутності повноважень Київської районної адміністрації Одеської міської ради на видачу ордерів на житлові приміщення в гуртожитках, переданих територіальній громаді міста Одеса без попереднього рішення постійно діючої комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків; про визнання незаконними та скасування розпоряджень Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 719 від 05.10.2011, № 734 від 07.10.2011.

ОСОБА_4 не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 квітня 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Одеської міської ради, який в подальшому уточнив, залучивши відповідачем Київську районну адміністрацію Одеської міської ради та просив визнати його право, як працівника ДП «АМПУ» на першочергове отримання житла в гуртожитках, переданих цим підприємством в комунальну власність територіальної громади міста Одеси; встановити відсутність повноважень Київської районної адміністрації Одеської міської ради на видачу ордерів на житлові приміщення у гуртожитках, переданих територіальній громаді міста Одеси без попереднього рішення постійно діючої комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, а також визнати незаконними і скасувати розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 719 від 05.10.2011, № 734 від 07.10.2011, № 772 від 19.10.2012.

З матеріалів справи також вбачається, що 12 листопада 2012 року ОСОБА_4 звернувся з вказаним позовом до Київського районного суду м. Одеси та просив визнати порушеним його право на отримання житла, визнати незаконними дії Київської районної адміністрації Одеської міської ради щодо розподілу кімнати АДРЕСА_1 у гуртожитку та видачі ордера ОСОБА_6 на зайняття цієї кімнати; визнати ордер недійсним та виселити ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1.

Підставою для звернення до суду з вказаним позовом стало, на думку позивача, порушення Київською районною адміністрацією Одеської міської ради його першочергового права на отримання житла.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Пучкової І.М. від 19.11.2012 року за вказаним позовом відкрито провадження у цивільній справі № 1512/15291/2012.

Розгляд справи закінчився 24 грудня 2012 року, ухваленням рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_4, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.04.2013 року, а від так набрало законної сили у відповідності до положень ст. 223 ЦПК України.

В зазначеній вище справі позивачем фактично оскаржувались розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 719 та 734, оскільки саме цими актами було вирішено виділити кімнату АДРЕСА_1 для надання співробітникам апарату рай адміністрації, які не мають свого житла і потребують покращення житлових умов та видати ОСОБА_6 ордер на жиле приміщення в гуртожитку на одну кімнату АДРЕСА_1.

В зазначеному рішенні також встановлена відсутність у ОСОБА_4 права на першочергове чи позачергове отримання житла.

Отже набрало законної сили рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Із матеріалів справи також вбачається, що Київським районним судом м. Одеси розглядалася цивільна справа №1512/2-6906/11 за позовом ОСОБА_4 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «ЖКС «Вузівський», ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання права на отримання окремої кімнати у гуртожитку, скасування наказу про надання жилої кімнати у гуртожитку, визнання недійсним ордеру на вселення у кімнату у гуртожитку, виселення, вселення.

Підставою для звернення до суду з вказаним позовом стало, на думку позивача, порушення відповідачами його першочергового права на отримання житла.

Розгляд справи закінчився 14 червня 2012 року ухваленням рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, яке сторонами оскаржено не було, а від так набрало законної сили у відповідності до положень ст. 223 ЦПК України.

В зазначеному рішенні встановлено, що компетентним органом для вирішення питань у галузі обліку та розподілу житла в гуртожитках є Київська районна адміністрація Одеської міської ради, яка приймає рішення про видачу ордерів на жилі приміщення в гуртожитках, які перебувають на балансі територіальної громади міста та видає розпорядження про укладення договору найму жилих приміщень в указаних гуртожитках на підставі рішень постійно діючої комісії із забезпечення реалізації житлових проблем громадян, які мешкають у гуртожитках.

Отже обставина, яку просить встановити ОСОБА_4 у цивільній справі № 520/5135/14-а стосовно відсутності повноважень Київської районної адміністрації Одеської міської ради на видачу ордерів на житлові приміщення в гуртожитках, переданих територіальній громаді міста Одеса без попереднього рішення постійно діючої комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків вже була предметом судового розгляду та є встановленою, про що свідчить рішення від 14.06.2012 року по справі № 1512/2-6906/11.

Згідно зі ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Відносно вимоги позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 772 від 19.10.2012 слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2013 року за підписом першого заступника голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради Горшкова А.А. позивачу було надано відповідь на його звернення від 20.03.2013 року, якою було повідомлено останнього про існування розпорядження виконавчого органу № 772 від 19.10.2012. У вказаній відповіді ОСОБА_4 також роз'яснено його право звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

З вимогами щодо оскарження розпорядження № 772 від 19.10.2012 позивач звернувся до суду лише 29.04.2014 року, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

Враховуючи вищевикладене та на підставі матеріалів справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що клопотання представника Київської районної адміністрації Одеської міської ради підлягають частково задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права, встановлення обставин, визнання дій неправомірними та скасування розпорядження, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк