Ухвала суду № 43220738, 16.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/1892/14-ц 16.03.2015 16.03.2015 16.03.2015

Провадження №22-ц/784/488/15

Провадження №22-ц/784/488/15 Головуючий першої інстанції: Ітрин М.В.

Категорія № 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

16 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа -Банк» або Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

05 листопада 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позивач вказував, що 18 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 204 - 04/08, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 150 000 грн. зі сплатою 17 % річних за користування коштами строком до 14 лютого 2018 року.

Оскільки позичальник обов'язки з повернення кредиту та процентів належним чином не виконувала, станом на 31 серпня 2014 року виникла заборгованість у сумі 70 918 грн. 84 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 63 484 грн. 95 коп., заборгованість за відсотками - 6 382 грн. 42 коп., пені - 1 051 грон. 47 коп.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа -Банк» укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема, за договором, укладеним ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з відповідачем.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості.

Заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 204 - 04/08 від 18 лютого 2008 року в сумі 70 918 грн. 84 коп., а також 709 грн. 19 коп. судового збору.

-2-

Ухвалою того суду від 14 січня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність позивачем обставин, які суд вважав встановленими, просила скасувати заочне рішенням та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 18 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 204 - 04/08, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 150 000 грн. зі сплатою 17 % річних за користування коштами строком до 14 лютого 2018 року (а.с.5-11). Договором передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно (п.6.2 договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором того ж дня між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким останній передав в іпотеку житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що свої обов'язки за кредитним договором ОСОБА_2 виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2014 року виникла заборгованість у сумі 70 918 грн. 84 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 63 484 грн. 95 коп., заборгованість за відсотками - 6 382 грн. 42 коп., пені - 1 051 грон. 47 коп. (а.с.15).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати належних йому процентів. Пунктами 5.3.2 укладеного ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_2 кредитного договору також передбачено, що у випадку невиконання позичальником у строк своїх обов'язків по поверненню кредиту та/або сплаті процентів, порушення графіку погашення заборгованості по кредиту, Банк має право на пред'явлення вимог про дострокове погашення заборгованості.

-3-

З матеріалів справи вбачається, що така вимога позивача про дострокове повернення кредиту була направлена відповідачу 18 вересня 2014 року (а.с. 16).

Вказана вимога ПАТ «Альфа Банк» відповідачем дотепер не виконана.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 526, 554, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення даної заборгованості з відповідача.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що позивач є неналежним та відсутність у нього права вимоги щодо стягнення вказаної кредитної заборгованості є безпідставними. Так, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа - Банк» укладено Договір відступлення прав вимоги ПАТ «Альфа - Банк» в якості кредитодавця по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами, а також права вимоги по відношенню до осіб, що надають забезпечення, за відповідними договорами забезпечення (а.с. 18-29).

Пунктом 2.2. вказаного договору передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставлене майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Даним договором також встановлено, що моментом переходу таких прав є момент підписання ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа - Банк» реєстру позичальників. При цьому права вимоги, що виникнуть у майбутньому, набуваються новим кредитором з моменту їх виникнення, але в будь-якому разі після підписання сторонами реєстру позичальників (п. 4.1., 4.3. договору). 17 грудня 2012 року вказаними товариствами був підписаний реєстр позичальників щодо стягнення заборгованості за укладеним ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» із ОСОБА_2 кредитним договором № 204-04/08 (а.с.29, 89-91).

За такого, позивач є належним та мав права вимоги щодо стягнення вказаної кредитної заборгованості з відповідача.

Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 про недоведеність позивачем наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, оскільки розмір встановленої судом заборгованості підтверджуються розрахунками Банку, в яких відображені періоди та розмір нарахованих позичальнику відповідно до умов договору платежів та розмір і дати фактичного погашення відповідачем кредитної заборгованості (а.с. 15).

-4-

Доказів, які б спростовували розмір даної заборгованості, відповідач не надала.

Посилання відповідача на те, що суд не залучив до участі у справі іпотекодавця ОСОБА_3, а тому невірно вирішив спір, є необґрунтованими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вчинено виконавчий напис за № 4567, яким звернуто стягнення на житловий будинок, що належить ОСОБА_3 та ним переданий в іпотеку в забезпечення зобов'язань відповідача перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», право вимоги за якою відступило до ПАТ «Альфа Банк» (а.с.66 92-96).

15 грудня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Новоодеського районного управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до листа цього відділу ДВС, наданого 16 лютого 2015 року на запит апеляційного суду, виконавчий документ не виконано (а.с.82-83).

Отже, виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, який не виконано, не є перешкодою для пред'явлення та вирішення позову кредитора про стягнення з позичальника, який є відмінним від особи іпотекодавця, заборгованості по кредитному договору. Тому саме по собі не залучення судом іпотекодавця до участі у справі не є підставою для зміни або скасування рішення суду.

Доказів наявності обставин щодо неможливості брати участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, ОСОБА_2 не надала.

З урахуванням викладених обставин справи, які підтверджені наявними у справі доказами, суд вірно дійшов висновку, що на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги до позивача перейшли права та обов'язки кредитора за укладеним 18 лютого 2008 року кредитним договором між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та позичальником ОСОБА_2

Отже, суд вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами, дав належну правову оцінку доказам і дійшов правильного висновку щодо задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: