Ухвала суду № 43216578, 20.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1754/15 Головуючий 1 інст. - Шевченко С.В.

Справа № 644/1505/13-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого КРУГОВОЇ С.С.,

суддів ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П., ГАЛЬЯНОВОЇ І.Г.,

секретаря Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15 січня 2015 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ХНУВС фактичні витрати, пов'язані з навчанням, а саме, грошові кошти в розмірі 9018,41 грн.

У липні 2014 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути витрати у розмірі 8032,57 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15 січня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова в повному обсязі та передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

Відповідач не погоджується з розміром фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання в ХНУВС, оскільки питання щодо відшкодування витрат на підготовку фахівця в навчальних закладах МВС України регулюється Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313, проте незважаючи на це позивач не надав розрахунок витрат за 2000-2001 роки у розмірі 176 грн.13 коп., що суперечить п. 5.1 цієї постанови а саме: витрати відшкодовуються у повному обсязі особами, що навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби - за період навчання, що перевищує такий строк.

Вважає, що суд безпідставно не врахував заперечення проти позову, а саме зазначене, що Угода укладена 28.09.2000 року між позивачем і відповідачем мала встановлений термін дії - до 01 липня 2007 року, додаткових угод укладено не було та те, що відповідач звільнився 19.10.2007 року, тобто після сплину терміну дії угоди.

Крім того вважає, що відповідно ст. 261 ЦК України позивач звернувся до суду з порушенням встановленого законодавством строку для звернення за захистом своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2000 року між Харківськими національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладена угода про підготовку фахівця.

Відповідач в період з 03.08.2000 року до 24 червня 2005 року навчався у Харківському національному університеті внутрішніх справ (а.с.5,6).

Наказом ГУ МВСУ в Харківській області від 19 жовтня 2007 року № 247 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх справ.

Листом від 07 серпня 2012 року ГУ МВСУ в Харківській області позивача повідомлено, що відповідач звільнений з органів внутрішніх справ.

Розмір фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача під час навчання, становить 8032 грн. 57 коп.

Ці обставини підтверджуються угодою між сторонами від 28 вересня 2000 року, витягами з наказів позивача від 03.08.2000 року та 24 червня 2005 року , витягом з наказу ГУ МВСУ в Харківській області від 19 жовтня 2007 року № про звільнення відповідача, розрахунками та довідками-розрахунками витрат від 3 липня 2014 року № 5/310, листом ГУ МВСУ в Харківській області від 07 серпня 2012 року № 7/2976.

Частина 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» передбачає, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач укладаючи угоду взяв на себе обов»язок у разі звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення 3-річного терміну перебування на службі за власним бажанням без поважних причин відшкодувати МВС України вартість навчання (п.3.1. угоди а.с.3). Строк служби відповідача розпочався з 24 червня 2005 року , а звільнився відповідач за власним бажанням 19 жовтня 2007 року, тобто до закінчення 3-річного терміну перебування на службі (а.с.6,7).

Доводи відповідача, що угода діяла до 1 липня 2007 року, а звільнився він 19 жовтня 2007 року не мають правового значення, оскільки вищезазначенні зобов"язання відповідач взяв на себе в період дії угоди і вартість навчання яку просить стягнути позивач стосується також періоду , передбаченого угодою з 2000 по 2005 роки .

Стосовно звернення позивача з позовом після спливу позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Про звільнення відповідача позивач дізнався у серпні 2012 року з листа ГУ МВСУ в Харківській області від 07 серпня 2012 року № 7/2976 (а.с. 13), у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме з цього періоду почався перебіг позовної давності.

Подавши позов до суду 21 лютого 2013 року, Харківський національний університет внутрішніх справ дотримався вимог ст. 257 ЦК України, відповідно до якої позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, та ч. 1 ст. 261 ЦК України, якою врегульовано початок перебігу позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України).

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів які б свідчили , що позивач дізнався раніше серпня 2012 року про звільнення відповідача.. Посилання відповідача як на підставу для відмови у позові на той факт, що згідно Наказу МВС України від 14 травня 2007 року №150 Управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Харківській області до 1 жовтня повідомляє позивача про звільнення співробітників не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, листом від 11 лютого 2015 року № 7/Д-2зі відповідачу повідомлено Управлінням кадрового забезпечення ГУМВС України в Харківській області, що інформація щодо звільнення обов"язково готується і направляється поштою до ХНУВС протягом трьох років із зазначенням підстав звільнення (а.с.214). Матеріали справи не містять доказів направлення в період з жовтня 2007 року по жовтень 2010 року листа позивачу про звільнення відповідача. Той факт, що такий лист було направлено лише в 2012 році свідчить про несвоєчасне направлення Управлінням до Університету відомостей про звільнених осіб, але це не може бути підставою для відмови в позові.

Крім того, слід зазначити, что аналізуючи зміст наказу №150 від 14.05.2007 року на який посилається Управління кадрового забезпечення, з нього не вбачається покладення обов"язку на управління кадрів повідомляти навчальний заклад про звільнених працівників, а лише направлення відомостей щодо підготовки необхідного обсягу фахівців. Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини у справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, ч.1 ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319,324,325 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2-відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15 січня 2015 року-залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -