Вирок № 43214387, 25.02.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

415/682/15-к

1-КП/415/167/15

ВИРОК

Іменем України

25.02.15 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Тищенко А.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 20 листопада 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 1 рік, 29 листопада 2010 року Лисичанським міським судом за ст.263 ч.1, ст.71 КК України до 2 років 03 місяців позбавлення волі, 12 березня 2014 року Лисичанським міським судом за ст.191 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 1 рік, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

встановив:

28 грудня 2014 року, приблизно о 06 годині, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), проникнувши, в стані алкогольного сп'яніння, за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_3, по АДРЕСА_2, повторно, таємно викрав - монетоприймач торгової марки «National Rejectors Inc/GmbH NRI», модель «G-46», вартістю 2700 гривень, з грошима, в сумі 65 гривень, спричинивши останньому майнову шкоду на загальну суму 2765 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень - відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, а саме, таємного викрадання майна потерпілого ОСОБА_3 - монетоприймача з грошима, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкався, перепрошуючи за свої дії. Завдана потерпілому ОСОБА_3 майнова шкода - відшкодована повністю: шляхом повернення викраденого.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_2, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, поєднаного з проникненням у житло, доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії останнього за ст.185 ч.3 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_2 - не працює, має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання - характеризується позитивно (а.с.36), у скоєному - щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, наявність на утриманні батька пенсійного віку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який страждає на тяжке захворювання, пов'язане з опорно-рухливим станом, у зв'язку з чим, потребує у догляді.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, у побуті - характеризується позитивно, активно сприяв розкриттю злочину, в судовому засіданні - щиро розкаявся та вибачався за вчинення останнього, враховуючи обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також, беручи до уваги суму спричиненої потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди та повне відшкодування завданого збитку, і, одночасно, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання - у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ст.185 ч.3 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 скоїв умисний, корисливий злочин, який, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, крім того, в короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі та в період відбування покарання за попереднім вироком суду за скоєння умисного злочину, у зв'язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливо лише із застосуванням покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 злочину, з урахуванням особи винного, який має постійне місце проживання, позитивно характеризується у побуті, у судовому засіданні щиро розкаявся та вибачався за скоєне, і, разом з тим, враховуючи відсутність тяжких наслідків від вчиненого кримінального правопорушення та повне відшкодування заподіяних збитків, а також, враховуючи активну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 щодо розкриття злочину, наявність на утриманні у останнього батька пенсійного віку, який страждає на тяжке захворювання і потребує у догляді, суд вважає за можливе застосувати вимоги ст.69 КК України та призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ст.185 ч.3 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочин, викладений в данному вироку, в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 12 березня 2014 року (а.с.42,44), суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, - за сукупністю вироків: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком - вироком Лисичанського міського суду від 12 березня 2014 року.

Підстав щодо зміни запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою, обраного відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 28 січня 2015 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 (а.с.70), суд не вбачає, і зазначене питання учасниками данного кримінального провадження - не ставилося.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 28 січня 2015 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.70), слід обчислювати з 28 січня 2015 року, оскільки, строк тримання під вартою, згідно до ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється - з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У зв'язку з необхідністю встановлення розміру заподіяної потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2, було проведено судово-товарознавчу експертизу за №460 від 20 січня 2015 року (а.с.50-52), витрати на залучення експертів щодо проведення якої складають суму у розмірі 246 гривень (а.с.49), котра підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_3 не заявлений, що не позбавляє останнього права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі - відсутні.

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, та призначити йому покарання, на підставі ст.69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду від 12 березня 2014 року у виді 01 (одного) місяця позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з розпорядженням ввіренним майном, строком на 1 (один) рік, і, призначити обвинуваченому ОСОБА_2, остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 01 (один) місяць, з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з розпорядженням ввіренним майном, строком на 1 (один) рік.

Запобіжний захід ОСОБА_2, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 28 січня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

246 (двісті сорок шість) гривень за проведення судово-товарознавчої експертизи.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: