Рішення № 43201839, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/3259/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром"доМіністерства оборони Українипростягнення 16263,00 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Кириленко Н.В., довіреність б/н від 02.01.2015;від відповідачаКривошея Д.А., довіреність №220/854/д від 14.11.2014.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 16263,00 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/11/10 від 29.09.2011 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару, належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2015 порушено провадження у справі №910/3259/15-г та призначено до розгляду на 16.03.2015.

16.03.2015 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що документи, які підтверджують постачання товару направлено Міністерству оборони України після закінчення 2011 бюджетного року, що суперечить Бюджетному кодексу України.

В судовому засіданні 16.03.2015 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі.

В судовому засіданні 16.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (постачальник) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/11/10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Міністерству оборони України товар, взуття, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень договору (п. 1.1 договору).

За умовами п. 1.2 договору ціна товару, передбаченого до поставки за договором, його номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікаціями, так, специфікацією №1 сторони узгодили поставку черевик хромових з високими берцями (тип Б) литтєвого методу кріплення в кількості 50 пар загальною вартістю 16263,00 грн. з ПДВ.

Розрахунки за фактично поставлений товар відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, проводяться щомісячно протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розкладом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), з додаванням акту приймального контролю якості товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткової накладної постачальника та повідомлення форми №280.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору).

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу узгоджений товар на загальну суму 16263,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №T-ROM02591 від 21.12.2011, актом приймального контролю якості №1 від 21.12.2011 та повідомленням №283 від 26.12.2011 форми №280, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, щодо оплати поставленого товару, оплату, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури №Т-ROM02329 від 30.07.2013, належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 16263,00 грн., яка і заявлена до стягнення.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться щомісячно протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого товару на підставі виставленого позивачем рахунку, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 16263,00 грн.

При цьому, судом враховано, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати поставленого товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005".

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується і тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і органів державного казначейства.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а його доводи викладені у відзиві, спростовуються вищенаведеним.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, ідентифікаційний код 31862978) 16263 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 00 коп. основного боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2015.

Суддя Т.В.Васильченко