Рішення № 43198945, 19.03.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 521/76/14-ц

№ 2/521/708/15

05 березня 2015 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря - Борисової Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вадіта» про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь суму боргу в розмірі 5593000 грн., 10 процентів річних за користування грошовими коштами в розмірі 2237200 грн. та 15 процентів річних за користування грошовими коштами в розмірі 2135300 грн., а також судовий збір.

Позов обґрунтований такими обставинами. 10.06.2007 року на підставі укладеного договору позики позивач позичила відповідачам грошові кошти в розмірі 700000 дол. США строком до 10.06.2011 року. Водночас відповідачі зобов'язалися повернути суму позики до зазначеного терміну та сплатити за користування грошовими коштами 10 процентів річних від суми позики. У разі не повернення суми позики у строк до 10.06.2011 року відповідачі зобов'язалися в подальшому сплачувати позикодавцеві 15 процентів річних від суми позики. По закінченню обумовленого строку відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконали, суму позики не повернули та проценти не сплатили. У зв'язку з чим позивач змушена була звернутися за захистом своїх прав до суду.

11.09.2014 року та 01.10.2014 року до суду поштою надійшли заяви позивача про залучення до участі у справі її правонаступника - ОСОБА_2 у зв'язку з відступленням останній права вимоги за вищезазначеним договором займу грошових коштів на підставі договору від 03.09.2014 року.

01.10.2014 року на адресу суду поштою надійшла заява директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вадіта» Бурзаковського Ю.К. про визнання позовних вимог з проханням розглянути справу за його відсутності.

13.10.2014 року на адресу суду поштою надійшла заява ОСОБА_5 про визнання позовних вимог з проханням розглядати справу за його відсутності.

13.10.2014 року на адресу суду поштою надійшла заява ОСОБА_4 про визнання позовних вимог з проханням розглядати справу за її відсутності.

Крім того, у поданих відповідачами заявах зазначається, що відповідачі не заперечують проти заміни позивача по справі у зв'язку з відступленням права вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'являвся, будучи повідомленим належним чином, про причини неявки не повідомляв, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надавав.

28.11.2014 року до суду поштою надійшла заява ОСОБА_2 про залучення її до участі у справі як правонаступника позивача, а також про підтримання позовних вимог повністю з проханням розглядати справу за її відсутності.

01.12.2014 року справу прийнято до провадження суддею Тополевою Ю.В.

05.03.2014 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_2.

Питання про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі Малиновським районним судом м. Одеси у складі головуючого судді Тополевої Ю.В. не розглядалося, оскільки заяви про укладення мирової угоди були подані сторонами 09.07.2014 року, тобто до подання відповідачами заяв про визнання позову з проханням розглянути справу за їх відсутності. Крім того, залучений до участі у справі правонаступник позивача не подала до суду заяву про підтримання позовних вимог, а не підтримання укладеної мирової угоди з проханням її затвердити. Таким чином, суд вирішує спір по суті.

Дослідивши письмові докази по справі, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, зважаючи на такі обставини.

Як встановлено в судовому засіданні, 10.06.2007 року ОСОБА_1, з одного боку, та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вадіта» в особі директора Бурзаковського Юрія Костянтиновича, з іншого боку, уклали договір позики, за умовами якого позивач передала у власність відповідачів грошові кошти в розмірі 700000 дол. США, у той час як відповідачі зобов'язалися повернути суму позики з урахуванням виплати 10 процентів річних за користування грошовими коштами до 10.06.2011 року.

Згідно з п. 3 зазначеного договору в разі не повернення суми позики у строк до 10.06.2011 року відповідачі зобов'язалися в подальшому сплачувати позикодавцеві 15 процентів річних за користування грошовими коштами.

Згідно з п. 4 цього договору повернення суми позики забезпечується таким нерухомим майном: квартирою АДРЕСА_1; квартирою АДРЕСА_2; будівлями військового містечка АДРЕСА_3.

Відповідачі свої зобов'язання за договором позики не виконали, суму боргу та визначену суму процентів за користування грошовими коштами в обумовлені сторонами строки не повернули.

Таким чином, станом на 26.12.2013 року сума основного боргу становить 700000 дол. США, що за курсом НБУ станом на зазначену дату 799,3 грн. за 100 дол. США складає 5593000 грн.; 10 процентів річних за період 10.06.2007 року по 10.06.2011 року в розмірі 2237200 грн. (5593000 грн. х 10% : 365 дн. х 1460 дн.) та 15 процентів річних за період з 10.06.2011 року по 26.12.2013 року в розмірі 2135300 грн. (5593000 грн. х 15% : 365 дн. х 929 дн.). Зазначена сума заборгованості підтверджується розрахунком у матеріалах справи.

03.09.2014 року ОСОБА_1 відступила право вимоги за вищезазначеним договором позики грошових коштів від 10.06.2007 року ОСОБА_2, про що було укладено письмовий договір.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов'язання із приводу надання позики та відступлення права вимоги за договором факторингу, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов'язання та договір, а також главою 73 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

З огляду на викладене, зважаючи на визнання відповідачами позовних вимог та їхню обізнаність із заміною кредитора у зобов'язанні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 629, 1046, 1048, 1049, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вадіта» про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4), ОСОБА_4 (ІНН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вадіта» (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Успенська, 4а, код ЄДРПОУ 25414493) на користь ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) суму основного боргу в розмірі 5593000 (п'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі) грн. 00 коп.; 10 процентів річних за користування грошовими коштами в розмірі 2237200 (два мільйона двісті тридцять сім тисяч двісті) грн. 00 коп. та 15 процентів річних за користування грошовими коштами в розмірі 2135300 (два мільйона сто тридцять п'ять тисяч триста) грн. 00 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вадіта» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Тополева