Ухвала суду № 43198380, 16.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4098/14-ц 16.03.2015

Провадження №22-ц/784/112/15

Провадження №22ц /784/112/15 Суддя першої інстанції Спінчевська Н.А.

Суддя - доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

16 березня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі представника заявника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за спожиту електричну енергію,-

ВСТАНОВИЛА:

05 червня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго») звернулося із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 268 грн. 05 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, яка виникла станом на 17 квітня 2014 року.

24 червня 2014 року суддею Ленінського районного суду міста Миколаєва в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» 268 грн. 05 коп. боргу за спожиту електричну енергію та 121 грн. 80 коп. на відшкодування судового збору.

29 серпня 2014 року ОСОБА_3 подала до місцевого суду заяву про скасування вказаного судового наказу, посилаючись на те, що зі змісту заяви ПАТ «Миколаївобленерго» та доданих до неї документів вбачається існування між сторонами спору про право, а за законом це позбавляє суд можливості задовольнити заяву і видати судовий наказ.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 15 вересня 2014 року вказана заява ОСОБА_3 прийнята до розгляду.

23 жовтня 2014 року, за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу, місцевий суд змінив судовий наказ, виданий Ленінським районним судом міста Миколаєва 24 червня 2014 року та стягнув з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2015 року змінений судовий наказ від 23 жовтня 2014 року, виданий Ленінським районним судом міста Миколаєва за заявою ПАТ «Миколаївобленерго» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 268 грн. 05 коп., а також судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп. скасовано. Публічному акціонерному товариству «Миколаївобленерго» роз'яснено право на звернення з тією самою вимогою до суду в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

У лютому 2015 року представник боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що в ухвалі апеляційного суду не вирішено питання про повернення ОСОБА_3 60 грн. 90 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

З'ясувавши обставини справи, колегія суддів дійшла наступного.

Згідно із главою 8 розділу I ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України.

Під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, питання про розподіл судових витрат, про що зазначається в його мотивувальній та резолютивній частинах (п.6 ч.1 ст.214, п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат згідно з правами, передбаченими ст. 88 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Виходячи із положень вищеназваних статей, вирішення питання щодо розподілу судових витрат судом здійснюється при ухваленні рішення по суті спору.

Зокрема, такими можуть бути рішення про задоволення позову або про відмову у задоволенні позову чи видача судового наказу по суті заявлених вимог.

За змістом ч.ч.1,3 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст.220 ЦПК України і не може змінити по суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Отже, оскільки 16 лютого 2015 року суд апеляційної інстанції рішення по суті спору не ухвалював, а постановив лише ухвалу, якою вирішено процесуальні питання, то заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню у порядку, передбаченому ст.220 ЦПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення по даній справі, а тому у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Окрім того, виходячи з викладеного та із змісту заяви слідує, що доводи викладені в ній, за змістом є доводами касаційної скарги.

Керуючись ст.220 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Відмовити представнику боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про видачу судового наказу за вимогою стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: