Ухвала суду № 43189873, 18.03.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/14776/14-ц

Провадження №2з/201/83/2015р.

У Х В А Л А

18 березня 2015р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСОБА_3) про повернення безпідставно набутих коштів внаслідок вчинення нікчемного правочину,

В С Т А Н О В И Л А:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 18.11.2014р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСОБА_3) про повернення безпідставно набутих коштів внаслідок вчинення нікчемного правочину.

В процесі розгляду справи, 16.03.2015р. до суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову, яка була передана в провадження судді Ткаченко Н.В. 17.03.2015р., в якій позивач просить накласти арешт на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2, а також накласти арешт на майно, яке знаходиться за місцем проживання відповідача.

Ознайомившись із заявою позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю за можливе повернути її з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, вона містить лише припущення того, що відповідач може позбутися свого майна, а не факти існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення. Позивачем не надано суду жодного документу, з якого б вбачалось, що відповідач є саме власником житла, на яке позивач просить накласти арешт, так само, як і не надано заяви ( клопотання) про витребування інформації про належне відповідачеві на праві власності майно. Крім того, п. 2 заяви про забезпечення позову взагалі містить невизначений перелік майна, на яке просить накласти арешт

Також позивач не зазначив обґрунтування необхідності обрання виду забезпечення позову, а саме, арешту квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та арешту іншого майна відповідача.

Відповідно до п.5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, - арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилучення в боржника та передача на зберігання іншим особам. Таким чином, обраний позивачем вид забезпечення позову призведе до неможливості відповідача користуватися власною квартирою та іншим майном, чим будуть порушені його законні права власника.

З огляду на те, що позивач в своїй заяві не зазначає обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та обґрунтування виду забезпечення позову, а містить лише припущення, а також враховуючи те, що стороною позивача не надано суду відомостей про вартість квартири та іншого майна на момент подачі позову для зясування співмірності позовних вимог та вимог про забезпечення позову, то вважаю, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України та відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України, підлягає поверненню.

Крім того, вважаю за можливе розяснити позивачу, що він не позбавлений можливості повторно звернутися із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, після усунення недоліків, які стали причиною повернення даної заяви, обравши інший вид забезпечення позову, який не буде порушувати конституційні права відповідача і буде співмірним і з заявленими вимогами.

З огляду на те, що даною ухвалою повернуто заяву, то відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачений при подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову судовий збір також підлягає поверненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 151, 152, 210, 293 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И Л А :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСОБА_3) про повернення безпідставно набутих коштів внаслідок вчинення нікчемного правочину повернути позивачу.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 в розмірі 130грн. по квитанції № 0.0.361169451.1 від 16.03.2015р. на розрахунковий рахунок Одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, код за ЄДРПОУ: 37989269, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, Код банку за ЄДРПОУ: 37988155, МФО банку: 805012, Рахунок отримувача: 31219206700005, Код класифікації доходів бюджету:22030001 повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом пяти днів через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Ткаченко Н.В.