Рішення № 43188510, 20.03.2015, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/780/14-ц

Номер провадження 2/699/52/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2015 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кіхтенко Н.І.,

за участі:

секретаря судових засідань Сміян А.В.,

позивача по зустрічному позову ОСОБА_2,

представника третьої особи на стороні позивача по зустрічному позову, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служби у справах дітей Корсунь-Шевченківської РДА Черкаської області Бандурко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: органу опіки і піклування в особі виконкому Корсунь-Шевченківської міської ради та служби у справах дітей Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

24.06.2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив ухвалити рішення та зменшити розмір аліментів, що стягуються щомісячно з позивача на користь відповідачки, на утримання їх неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ? частки всіх видів заробітку, щомісячно, до 1/6; звільнити позивача повністю або частково від сплати заборгованості за аліментам, у якому було відкрите провадження, але ухвалою суду 31.07.2015 р. така позовна заява була залишена без руху, бо позивачем не було сплачено судовий збір і малися інші недоліки, відповідно до приписів ст.119 ЦПК України, а потім, 10.03.2015 р. позов повернуто ОСОБА_4 через неусунення вказаних недоліків позовної заяви.

15.07.2014 до суду поступила зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : органу опіки і піклування в особі виконкому Корсунь-Шевченківської міської ради та служби у справах дітей Корсунь - Шевченківської районної державної адміністрації про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, яку ухвалою судді від 15.07.2014 р. було об'єднано з позовом ОСОБА_4 та до компетентного суду Росії направлено ухвали суду з копією зустрічного позову та з копіями наданих документів, тобто за місцем проживання ОСОБА_4, для вручення йому документів та допиту по позову про позбавлення його батьківських прав. До одержання документів з Росії провадження у справі було зупинено, які одержано 16.02.2015 судом від ГУ юстиції у Черкаській області з окремими процесуальними діями відносно ОСОБА_4

Ухвалою суду від 10.03.2015 р. позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від повного чи часткового боргу по аліментах, повернуто позивачу у зв"язку з неусуненням недоліків по заяві.

Ухвалою суду від 10.03. 2015 р. було відновлено провадження у справі з призначенням зустрічного позову до судового розгляду на 20.03.2015 р. ( з 16.02.2015 по 09.03.2015 р., наказ №3/В від 30.01.2015 була відпустка головуючого).

Свій зустрічний позов ОСОБА_2 мотивує тим, що вона і ОСОБА_4 з 09.01.1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який у 2008 році було розірвано.

У шлюбі у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і з часу розпаду сім'ї,тобто з 2003 року ОСОБА_4 свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов'язками у вихованні сина ніякої участі не бере, не піклується про нього, належно матеріально не забезпечує, не цікавиться життям, навчанням, побутом, не відвідував жодного разу ні вдома, ні в школі, ні під час ліукування, не запросив до себе, а тому ОСОБА_2 вважає, що є підстави для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.

Даний позов ОСОБА_2, з"явившись у судове засідання, підтримала повністю, дала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, хоча 10.11.2014 року, під час розгляду суддею Нефтегорського районного суду Самарської області Баймишевим М.С. судового доручення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ,згідно наданого суду протоколу судового засідання, пояснив наступне, що: зустрічний позов не визнає; участь у вихованні дитини ОСОБА_5 не приймає, оскільки він проживає далеко; що ОСОБА_2 не дає йому спілкуватись та бачитись з дитиною, а аліменти він виплачує; що життям сина цікавиться лише у соціальних мережах , де є фотографії сина.

ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_2 хоче позбавити його батьківських прав у зв'язку з тим, що він не дав дозволу на виїзд сина на відпочинок за кордон та подав позов про звільнення його від сплати суми заборгованості по аліментах на утримання сина, та зменшення розміру аліментів, у зв'язку з тим, що у нього є ще одна дитина, яку він повинен утримувати та хвора дружина.

ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду справи в його відсутність.

Представник третьої особи на стороні позивача по зустрічному позову, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: органу опіки та піклування в особі виконкому Корсунь-Шевченківської міської ради у судове засідання не з'явився, за підписом міського голови направлено до суду заяву з клопотанням слухати справи у відсутність представника органу опіки і піклування.

Представник третьої особи на стороні позивача по зустрічному позову, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служби у справах дітей Корсунь-Шевченківської РДА Черкаської області у судовому засіданні надала висновок про належні умови проживання дитини та вважає, що у суду є всі підстави для задоволення позову, оскільки суду не надано жодного доказу, що батько ОСОБА_5 займається його вихованням, і що не може це робити з поважних причин.

Суд, заслухавши позивачку, думку представника служби у справах дітей, показання неповнолітнього ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, оскільки цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, а тому на запитання суду про надання інших доказів, крім наданих, чи неможливості їх витребування і необхідність цієї дії судом, суду пояснено, що всі докази надані, а тому суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що дійсно у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Вернадським відділом ЗАГСу м.Москви 05.05.1999, а/з № 715, в якому записано батьком дитини ОСОБА_4 (а.с.32).

У 2003 році сторони фактично розійшлися, а 20.02.2008 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано, про що було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 20.02.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області (а.с.33).

Згідно довідки №314/13, виданої Управлінням державної міграційної служби України в Черкаській області 03.12.2013, ОСОБА_5 набув громадянства України з 03.12.2013 (а.с.40).

Судом встановлено, що у 2007 році мати з дитиною переїхали жити в Україну, а батько дитини ОСОБА_4 залишився жити у Росії де проживає і на даний час.

З часу розпаду сім'ї, тобто з 2003 р. по даний час, тобто по березень 2015 р., батько з сином спілкувався лише один раз по телефону, інших дій у його вихованні не брав.

З часу проживання в Україні ОСОБА_5 батько з сином не спілкується, не цікавиться його життям, навчанням, здоров'ям, побутом, матеріальними умовами.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 суду пояснив, що він намагався поспілкуватися з батьком через інтернет, але батько заблокував всі контакти і не бажає спілкуватися з ним, хоча син бажає такого спілкування, бажав би поїхати до батька, або щоб батько приїхав в Україну для спілкування хоч на якийсь проміжок часу, але це неможливо, бо батько з ним не спілкується і не бажає це робити.

Судом також встановлено, що навіть присуджені судом аліменти ОСОБА_4 виплачує не в повному розмірі, через що і виникла заборгованість більше 40 тисяч рублів.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов"язані належно виховувати свою дитину та піклуватися про її здоров"я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов"язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від своїх обов'язків по вихованню неповнолітньої дитини.

В п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

А ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року, вказано про право дитини, коли розлучилися її батьки, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що при позбавленні батьківських прав суди повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

У судовому засіданні з достовірністю встановлено, і протилежного не надано, що ОСОБА_4 після розірвання шлюбу з ОСОБА_7без поважної причини ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина, тому що не цікавиться його життям, жодного разу не відвідав його вдома, в дитячому дошкільному закладі, у школі; не цікавиться станом здоров'я дитини; не надає належної матеріальної допомоги, в т.ч. на лікування дитини, про що вказала позивач у зустрічному позові, що було підтверджено у суді нею, та це підтвердив ОСОБА_5, а відповідач протилежних доказів суду не надав .

Судом також встановлено, що відповідач невчасно і не в повному обсязі сплачує аліменти. Про це заявила позивач, пояснив син, а також про це свідчить подання ОСОБА_4 позову до суду про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами (а.с.1-4).

Таким чином, вказані докази стверджують те, що відповідач ухиляється від виконання нсвоїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, не надає достатньої матеріальної та взагалі не надає моральної допомоги.

Тобто, суд вважає, що суду надані достатні і переконливі докази, а значить є достатні підстави для застосування крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_5, бо суду надано переконливі докази того, що відповідач безпричинно, навмисне ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, хоча є фізично здоровим, працездатним, працюючим, маючим дохід та можливість на спілкування з сином, а тому захист інтересів дитини у даному випадку можливий тільки у разі позбавлення відповідача батьківських прав.

Таким чином, суд задовольняє позов і позбавляє відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа, яка позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Проте, питання про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 вирішено Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області у рішенні від 24.09.2008 у справі №2-112/2008р. (а.с.21).

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, при задоволенні позову суд повинен стягнути з відповідача в користь позивача судовий збір, який у даній справі становить 243.60 грн., але суд такий не стягує у зв"язку із відмовою ОСОБА_2 від такого стягнення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 212-215, ч.1 ст.294 ЦПК України ; ст.ст. 150, 155, п.2 ч.1 ст.164, ст.165, ч.2 ст.166 СК України,

суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: органу опіки і піклування в особі виконкому Корсунь-Шевченківської міської ради, служби у справах дітей Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Нефтеабад Ленінабадської області, Республіка Таджикистан, зареєстрованого АДРЕСА_1 проживаючого АДРЕСА_2 Алєксєєвського району Самарської області Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, паспорт серії НОМЕР_3 виданий відділом внутрішніх справ Курманаєвського району Оренбургської області 15.04.2002, Росія, працюючого в ТОВ «Спутник»,що ус.Алєксєєвка, автослюсарем, інші дані про особу суду невідомі,- батьківських прав відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 видане Вернадським відділом ЗАГСу м.Москви 05.05.1999, а/з № 715, Росія).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене ОСОБА_2 та представником служби у справах дітей в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом 10 днів з його проголошення, а ОСОБА_4, органом опіки і піклування в особі виконкому Корсунь-Шевченківської міської ради ,- таким же чином та в ті ж строки, з часу одержання копії даного рішення.

Суддя Кіхтенко Н.  І.