Ухвала суду № 43187030, 18.03.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/352/14-ц Головуючий у 1-й інст. Зленко А. В.

Категорія 20 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Заполовського В.Й., Снітка С.О.,

з участю секретаря судового засідання: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОН», Паволоцької сільської ради, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Національні інвестиції», Спілка співвласників реорганізованого КСП «Паволоч», про визнання договору недійним та витребування майна

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОН»

на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 січня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОН» (далі - ТОВ «Інкон») та Паволоцької сільської ради. Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу млина від 11 жовтня 2010 року та витребувати майновий комплекс із незаконного володіння відповідачів. У січні 2015 року позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на спірний майновий комплекс млина, мотивуючи тим, що ТОВ «Інкон» може відчужити належне йому майно або знищити його фізично.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 січня 2015 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майновий комплекс млина, що розташований у с. Паволоч по вул. Гаття, 1, Попільнянського району Житомирської області.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Інкон» подало апеляційну скаргу. Просить, посилаючись на порушення норм процесуального права, ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Зазначає, що суд в порушення вимог процесуального законодавства не перевірив обґрунтованість заяви та наявність доказів, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Майно не може бути витребуване у ТОВ «Інкон», оскільки договір купівлі-продажу є чинним і позивачем не оскаржується, натомість, у позивача ніколи не було права власності на майно. Поганий стан майна не може слугувати підставою для забезпечення позову, а накладення арешту жодним чином не може завадити його псуванню. Крім того, за заявою позивача в іншій справі вже вжито заходів забезпечення позову та в повторному накладенні арешту немає жодної потреби.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що в іншій справі вже вжито заходів забезпечення позову, а тому у повторному накладенні арешту немає жодної потреби безпідставні, з огляду на те, що у даній справі позов не забезпечувався у жодний спосіб, оскільки ухвалою суду від 27 жовтня 2014 року позивачу було відмовлено у задоволені заяви про забезпечення позову (а.с.28,60-61 виділених матеріалів), а забезпечення позову в іншій справі не має правового значення для розгляду заяви про забезпечення позову у даній справі (а.с.25 виділених матеріалів).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами ґрунтується на вимогах ч.3 ст.152 ЦПК України, але суду не надано доказів, а отже не доведено, що співмірність не дотримана.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що майно не може бути витребуване у ТОВ «Інкон», стосуються розгляду спору по суті, а не питання забезпечення позову. Посилання на те, що договір купівлі-продажу майнового комплексу млина, укладений 11 жовтня 2010 року між СВК «Паволоч» та ТОВ «Інкон», не оскаржується, спростовується змістом позовної заяви (вимогою про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а.с.13 виділених матеріалів). Докази про закриття провадження в частині цієї вимоги або залишення цієї вимоги без розгляду у виділених матеріалах відсутні.

Обґрунтування апеляційної скарги тим, що у позивача ніколи не було права власності на майно не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на спірне майно, не приймав до уваги стан майна та не накладав арешт задля перешкоди у його псуванні, а тому такі доводи апеляційної скарги є надуманими.

Натомість, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому ухвала, згідно п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, залишається без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОН» відхилити.

Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: