Постанова № 43164630, 16.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р. Справа № 908/3448/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Поспєловій С.В.,

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ “Азовзагальмаш”, (вх.№159 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2014 року по справі №908/3448/14

за позовом Публічного акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”, м. Токмак, Запорізька обл.,

до Публічного акціонерного товариства “Азовзагальмаш”, м. Маріуполь

про стягнення 112432, 00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство “Токмацький ковальсько-штампувальний завод” звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» за договором від 10.07.13 № ПСН-05056/442 112432 грн. суми основного боргу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.12.2014 року (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Азовзагальмаш” (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 13504334, п/р 260090132466 в АТ “Ощадбанк Росії” м. Київ, МФО 320627) на користь Публічного акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод” (71709, Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59, код ЄДРПОУ 00231584, п/р 26004130056721 в філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінанси та Кредит”, МФО 313731) – 112432 (сто дванадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн.00 коп. основного боргу та 2248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн. 64 коп. судового збору.

ПАТ “Азовзагальмаш” з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2014 у справі №908/3448/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ “Токмацький ковальсько-штампувальний завод” до ПАТ “Азовзагальмаш” відмовити. Судові витрати в розмірі 1124,32 грн. покласти на ПАТ “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 11.02.2015р. о 10:30 год.

10.02.2015р. від ПАТ “Азовгальмаш” до суду надійшло клопотання (вх.№2105), в якому він зазначив, що у зв’язку з неможливістю з’явитися у судове засідання 11.02.2015р. через порушення функціонування залізничного транспорту з міста Маріуполя по всіх напрямках, введення режиму простою на підприємстві ПАТ “Азовгальмаш”, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2015р. було задоволення вищезазначене клопотання відповідача та розгляд справи було відкладено на 16.03.2015р. о 12:30 год.

12.02.2015р. від ПАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» надійшов відзив (вх.№2305) на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2014р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

13.03.2015р. від ПАТ «Азовзагальмаш» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 16.03.2015р., в якому він зазначає, що у зв’язку з неможливістю явки представників відповідача у судове засідання з причини простою підприємства, проведенням АТО в Донецькій області, порушенням транспортного сполучення з м.Маріуполя, просить суд продовжити строк розгляду справи №908/3448/14 на 15 днів та відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судове засідання 16.03.2015р. представники позивача та відповідача не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2015р., яку позивач отримав 17.02.2015р., а відповідач – 23.02.2015р., що вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши заявлене апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез’явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

В обґрунтування заявленого клопотання представник апелянта посилається на наступні причини: простій підприємства, проведення АТО в Донецькій області, порушення транспортного сполучення з м.Маріуполя. До даного клопотання апелянтом надано копію наказу №42 від 23.02.2015р., в якому зазначено: «Оголосити часом простоя з 01.03.2015р. по 31.03.2015р. для структурних підрозділів, відділів, служб підприємства».

Як вбачається з матеріалів справи, двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по даній справі у відповідності до статті 102 ГПК України спливає 16.03.2015р.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 11.02.2015р. по справі №908/3448/14 розгляд апеляційної скарги у даній справі вже відкладався за клопотанням апелянта аналогічного змісту.

Дані обставини свідчать про те, що у відповідності до вимог статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанцій були створені сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, але апелянтом (відповідачем) та позивачем не дотримано приписів частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

10.07.13р. між Публічним акціонерним товариством “Токмацький КШЗ” (постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Азовзагальмаш” (покупець) укладено договір № ПСН-05056/442, за умовами якого (п. 1.1. договору) постачальник зобов’язався виготовити та поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар згідно з Специфікацією №1 (додаток №1), яка є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.6 договору приймання товару по якості здійснюється у відповідності з «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по якості» П-7, затвердженою Постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. зі змінами та доповненнями. Приймання товару по кількості здійснюється у відповідності до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» П-6, затвердженої Постановою Держарбітражу від 15 червня 1965р. зі змінами та доповненнями.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання заявки покупця.

Відповідно до п. 6.2. договору, загальна сума договору складає 2304000 грн., у т.ч. ПДВ – 384000 грн.

У відповідності до протоколу врегулювання розбіжностей до договору від 16.10.2013р. у п.7.1 договору вказано, що оплата товару буде здійснюватись у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 днів з моменту отримання товару.

Цей договір вступає в силу з моменту укладення обома сторонами та діє до 31.12.14 (п. 12.1. договору).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч.7).

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов спірного договору від 10.07.2013р. та відповідно до узгоджених між сторонами специфікацій №№1,2 ПАТ “Токмацький КШЗ” 07.11.2013р. та 12.11.2013р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 312432 грн.

Факт здійснення поставки товару відповідачу на суму 312432 грн. підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних від 07.11.2013 № 0956 на суму 130032 грн., від 07.11.2013 № 0957 на суму 68400 грн., від 12.11.2013 № 0967 на суму 57000 грн. та від 12.11.2013 № 0968 на суму 57000 грн. (а.с.43, а.с.45, а.с.47, а.с.50); товарно-транспортними накладними від 07.11.2013 №0956, від 07.11.2013 № 0957, від 12.11.2013 № 0967 та від 12.11.2013 № 0968 (а.с.49,52,56); довіреностями від 07.11.2013 № 5225, від 11.11.2013 № 5255 та від 12.11.2013 №5268, які видані ПАТ “Азовзагальмаш” уповноваженим представникам на отримання від ПАТ “Токмацький КШЗ” товарно-матеріальних цінностей за договором від 10.07.13 № ПСН-05056/442 (а.с.46, а.с.53, а.с.57).

Як зазначалося вище, умовами п.7.1. договору сторони визначили, що оплата товару буде здійснюватись в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 днів з моменту отримання товару та приймання ОТК.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав належним чином зобов’язань за договором №№ ПСН-05056/442, оплату за прийнятий товар здійснив частково на суму 200000 грн., чим порушив умови договору. Відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі. Сума заборгованості за поставлений позивачем товар складає 112432 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За таких підстав господарський суд Запорізької області дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 112432 грн.

Щодо відмови в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на рік, то колегія суддів вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на тяжке фінансове становище підприємства.

Відповідно до пункту 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 р., № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарським процесуальним кодексом України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом наведеної норми, відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки тяжке фінансове становище підприємства не є винятковими обставинами, що унеможливлюють виконання рішення у справі № 908/3448/14 відповідно до вимог ст.121 Господарського процесуального кодексу України, а, отже, не є підставою для відстрочення його виконання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та у відповідності до норм чинного законодавства було прийнято рішення, і у апеляційного господарського суду відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2014 року по справі №908/3448/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2014 року по справі №908/3448/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.03.2015 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Тарасова І. В.