Ухвала суду № 43163206, 18.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15823/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» пред'явило позов до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків (далі по тексту - відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2014 року №0000563720.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 15 липня 2014 року №0000563720 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «АДМ Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 918 464,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 459 232,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 26 червня 2014 року №681/28-10-37-20/33546533 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «АДМ Україна» (код ЄДРПОУ 33546533) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з грудня 2011 року по грудень 2013 року» (далі по тексту - Акт перевірки).

Вказані порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ «СТ Агроінвест» встановлено, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено наявності розумних економічних, або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, тобто не встановлено реальності здійснених господарських операцій; ТОВ «СТ Агроінвест» безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання з продажу товарів, з метою штучного формування податкового кредиту.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

За даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «АДМ Україна» здійснює діяльність, зокрема, у сфері оптової торгівлі зерном, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «АДМ Україна» (покупець) та ТОВ «СТ Агроінвест» (продавець) укладено наступні договори: від 01 грудня 2011 року №59Д/ВО, від 17 січня 2012 року №66Д/ВО, від 02 лютого 2012 року №69/Д/ВО, від 09 лютого 2012 року №70/Д/ВО, від 17 лютого 2012 року №71/Д/ВО, за умовами яких, продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння соняшнику, або насіння соняшнику з підвищеним вмістом олеїнової кислоти, який знаходиться на елеваторі, а покупець зобов'язується прийняти товар, або високо-олеїновий товар і оплатити його вартість у відповідності до умов даного договору.

Згідно видаткових накладних та актів приймання-передачі, датованих груднем 2011 року - лютим 2012 року, ТОВ «СТ Агроінвест» поставило позивачу насіння соняшнику з підвищеним вмістом олеїнової кислоти, придбане безпосередньо у с/г виробника, та виписало податкові накладні на загальну суму 5 510 784,85 грн., у тому числі податок на додану вартість - 918 464,14 грн.

На підтвердження зберігання та перевезення придбаного товару позивачем надано до суду: договір складського зберігання зерна від 30 серпня 2011 року №52, укладеного між ТОВ «АДМ Україна» та ТОВ «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство», складські квитанції на зерно; товарно-транспортні накладні; акти виконаних робіт.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахуванням на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що підтверджується довідкою банку.

У письмових поясненнях позивач зазначив, що насіння соняшнику, придбане в межах спірних господарських операцій, в повному обсязі перероблено, в результаті чого отримано олію соняшникову, шрот соняшниковий та лузгу, які в подальшому експортовано за межі митної території України.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товару для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договору на переробку насіння на давальницьких умовах від 26 серпня 2011 року №С-074; копії актів результатів переробки давальницької сировини, виробництва готової продукції та виконаних робіт; вантажно-митних декларацій, зовнішньоекономічних біржових контрактів про експорт, та посвідчень про реєстрацію; рахунків-фактури; коносаментів; сертифікатів не радіоактивності; сертифікатів якості та ваги; довідку з банку на підтвердження перерахування коштів за поставлені товари.

Наведене свідчить, що придбаний у ТОВ «СТ Агроінвест» товар використано у господарській діяльності позивача, шляхом переробки на готову продукцію та реалізовано за межі митної території України Компанії «ADM International Sarl» (Швейцарія), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ «СТ Агроінвест», було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та у відповідності до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується на той момент дійсним і не анульованим Свідоцтвом платника податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Крім того, колегія суддів не приймає посилання податкового органу на акт від 10.12.2013 року № 405/08-29-22-1308/37595668 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «CT Агроінвест» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «Черняхів-Агротрейд», код ЄДРПОУ 35684792, за період грудень 2011 та січень, лютий, квітень, травень, червень, листопад та грудень 2012 року», оскільки акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства Позивача.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року у справі № К/800/41631/13.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього.

Тому, в разі невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків від діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «І'нтерсплав проти України»).

Колегія суддів зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентами по ланцюгу постачання - ТОВ «Черняхів - Агротрейд» - ТОВ «СТ Агроінвест» не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента, а доводи податкового органу щодо неможливості вирощування сільськогосподарської продукції та її реалізації зазначеним в акті перевірки контрагентам-покупцям є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товару для провадження господарської діяльності ТОВ «СТ Агроінвест» надано суду апеляційної інстанції завірені копії первинних документів по взаємовідносинах останнього з ТОВ «Черняхів - Агротрейд», а саме: договори купівлі-продажу (поставки) сільськогосподарської продукції, видаткові накладні, податкові накладні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.