Постанова № 43162041, 26.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 січня 2015 року 10:28 № 826/20879/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Волкової Г.М.,

представника відповідача - Дрозд І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» (далі - позивач, ПрАТ «ВО «Конті») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 p. № 0000953720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 19 243,00 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 19 243,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 621,50 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПрАТ «ВО «Конті» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.10.1997 року №12661200000001435, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 25112243. Згідно установчих документів місцезнаходженням позивача є: 83015, Донецька область, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд.6 «В».

Відповідно до свідоцтва №200039901 від 19.04.2002 р., позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 251122405090.

Відповідачем відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку правомірності нарахування позивачем, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.11.2014 р. №1353/28-10-37-10/25112243.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

п. 198.1, п. 198.6, ст. 198, п.200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року на суму ПДВ 19 476,00 грн.;

п.п. 14.1.18, п.14.1, ст. 14, п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2014 року в розмірі 19 476,00 грн.

Підставою для такого висновку податковий орган вказує на те, що сплачена у ціні товарів сума податку у зв'язку із здійсненням господарських операцій не задекларована постачальниками позивача, а також в зв'язку з тим, що постачальниками не подано податкові декларації з ПДВ за серпень 2014 року.

Позивач не погоджуючись з висновками, викладеними в акті подав до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків заперечення до акту №1353/28-10-37-10/25112243 від 19.11.2014 р.

Відповідач розглянувши заперечення позивача, листом від 10.12.0214 року № 22497/10/28-10-37-2-16 надав відповідь позивачу, в якому зазначив, що на момент розгляду заперечень, ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 1074957) отримано сертифікат (висновок) №1361 про надання обставин непереборної сили від 14.10.2104 року № 3765/05-4/62, виданого Торгово-промисловою палатою України, в якому засвідчується настання обставин непереборної сили ДП «Донецька залізниця»з 01.08.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів, у зв'язку з чим виклав висновки акту №1353/28-10-37-10/25112243 від 19.11.2014 р. в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення:

п. 198.1, п. 198.6, ст. 198, п.200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року на суму ПДВ 19 243,00 грн.;

п.п. 14.1.18, п.14.1, ст. 14, п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2014 року в розмірі 19 243,00 грн.

На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 p. № 0000953720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 19 243,00 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 19 243,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 621,50 грн.

Позивач не погоджується з визначеними в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні сумами грошових зобов'язань та вважає, що відповідач безпідставно визначив суму грошового зобов'язання за результатами перевірки, а також прийняв необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Порядок справляння податку на додану вартість врегульовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №969 від 21.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1401/18696, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної №165 від 30.05.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037 (далі - Порядок №165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіркою формування податкового кредиту за липень 2014 року встановлено, що відповідно до додатку №5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року ПАТ «Виробниче об'єднання «Конті» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 19 475,47 грн. по податковим накладним отриманим від: КП «Компанія «Вода Донбасу» (код ЄДРПОУ 191678) на суму ПДВ 10 909,34 грн., ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 1074957) на суму ПДВ 232,08 грн., ПАТ «Донецькоблгаз» (код ЄДРПОУ 3361075) на суму ПДВ 15 493,17 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Споживач) та КП «Компанія «Вода Донбасу» (Виробник) укладено договори про надання послуг № 1985 від 01.01.2014 року, № 0099 від 01.01.2009 року, згідно умов якого Виробник подає по своїх водопровідних мережах воду питну до водопровідного введення споживача в межах погоджених розрахункових об'ємів з урахуванням технічних можливостей Виробника, а Споживач оплачує послуги з централізованого питного водопостачання Виробникові.

На виконання умов зазначених договорів КП «Компанія «Вода Донбасу» надало послуги позивачу, зокрема, з водопостачання, водовідведення, очистки стоків, що підтверджується актами виконаних робіт.

В підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни наданих послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав податкові накладні №575/37 від 26.08.2014 року, №1303/39 від 18.08.2014 року, №780/39 від 12.08.2014 року.

Також, між сторонами укладено договір №2/12 від 28.12.2012 року про проведення хімічного аналізу стічної та поверхневої води, згідно якого КП «Компанія «Вода Донбасу» надано послуги позивача з хімічного аналізу води. В підтвердження надання послуг контрагентом виписано податкову накладну №657/37 від 26.08.2014 року.

Окрім цього, позивачу надавались послуги з транспортування газу по газорозподільчій мережі, згідно укладеного договору про надання послуг з транспортування природного газу з ПАТ «Донецькоблгаз» (код ЄДРПОУ 3361075).

В підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни наданих послуг за вказаними господарськими операціями ПАТ «Донецькоблгаз», окрім іншого, виписано податкові накладні.

Оплата позивачем коштів за отримані послуги у зв'язку із здійсненням господарських операцій підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів контрагентам.

Перевіркою формування податкового кредиту за липень 2014 року встановлено, що відповідно до додатку №5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року ПАТ «Виробниче об'єднання «Конті», включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 19 475,47 грн. по податковим накладним отриманим від: КП «Компанія «Вода Донбасу» (код ЄДРПОУ 191678) на суму ПДВ 10 909,34 грн.; ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 1074957) на суму ПДВ 232,08грн.; ПАТ «Донецькоблгаз» (код ЄДРПОУ 3361075) на суму ПДВ 15 493,17 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами п.200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що залишок від'ємного значення податку на додану вартість підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення оплати за товар (роботи, послуги) у будь-який попередній податковий період, а не лише у період, який передував звітному.

Отже, аналіз викладених законодавчих норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично ним сплачується у будь-якому попередньому або звітному податковому періоді.

При цьому, відповідно до п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (Кодексу).

Згідно з п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, суд вважає, що, в даному випадку, факт здійснення даних операцій, підтверджений первинними документами. Щодо податкових накладних, які підлягають реєстрації, але не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, то позивачем подані заяви із скаргою на відповідного постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту на підставі п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно з п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відомості про всіх контрагентів позивача, суми ПДВ за якими є спірними, були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, контрагенти зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

При цьому, жодних зауважень стосовно первинної документації (податкових накладних), порядку обліку та безпосередньо змісту бухгалтерської і податкової інформації (документації), а також зауважень, стосовно правомірності відображення в обліку позивача задекларованих сум податкового кредиту за перевіряємий період, під час здійснення перевірки, відповідачем викладено не було.

Таким чином, умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення суми ПДВ є його фактична сплата отримувачем послуг (товарів) у попередньому та звітному податковому періодах постачальникам таких послуг (товарів), а також те, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Окрім того, відповідач стверджує, що обов'язковою передумовою формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування /до бюджету податкових зобов'язань контрагентом.

Суд зазначає, що Міністерство доходів і зборів України надало роз'яснення окремим платникам податків «Про продовження термінів подання податкових декларацій», викладені у листі від 07.07.2014 №16042/7/99/99-19-03-02-17, в якому зазначено, що з метою продовження граничних термінів подання податкової звітності у зв'язку з неможливістю подання такої звітності внаслідок дії обставин непереборної сили платник податку зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили, звернутись до податкового органу за місцезнаходженням з відповідною заявою та документальним підтвердженням, отриманим від Торгово-промислової палати України.

В ході розгляду справи встановлено, що контрагенти позивача - КП «Компанія «Вода Донбасу», ПАТ «Донецькоблгаз» отримали сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України, в яких засвідчується настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року для КП «Компанія «Вода Донбасу» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій (сертифікат № 1736 від 25.11.2014 року за вих. № 5268/05-4) та сплати податків і обов'язкових платежів (сертифікат № 1735 від 25.11.2014 року за вих. № 5270/05-4), які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів; також настання обставин непереборної сили з 01.07.2014 року для ПАТ «Донецькоблгаз» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (сертифікат від 30.07.2014 року за вих. № 2059/05-4).

Щодо операцій, здійснених з ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 1074957) та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни наданих послуг за вказаними господарськими операціями, то як вбачається з матеріалів справи, відповідач, за результатами розгляду заперечень до акту перевірки, зазначив, що позивач має право на формування податкового кредиту за серпень 2014 року по взаємовідносинам з ДП «Донецька залізниця» на суму ПДВ 232,80 грн., в зв'язку з тим, що зазначеним контрагентом було отримано сертифікат (висновок) від 14.10.2104 року № 3765/05-4/62, виданого Торгово-промисловою палатою України, в якому засвідчується настання обставин непереборної сили ДП «Донецька залізниця» з 01.08.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів, а також сплатою ДП «Донецька залізниця» податку на додану вартість в серпні та вересні 2014 року.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про наявність у позивача права на отримання заявленого ним у податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року бюджетного відшкодування ПДВ та, відповідно, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 p. № 0000953720.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В той час, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги та правомірність формування ним податкового обліку.

За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 p. № 0000953720, прийняте Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 19 243,00 гри., визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 19 243,00 грн. та зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 9 621,50 грн. згідно з п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 31.01.2015 року.

Суддя В.П. Шулежко