Постанова № 43162040, 30.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2015 року 08:06 № 826/20658/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КВАЙССЕР ФАРМА УКРАЇНА» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті декларації,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «КВАЙССЕР ФАРМА УКРАЇНА» (надалі – ТОВ «КВАЙССЕР ФАРМА УКРАЇНА», позивач) до Київської міської митниці ДФС (надалі також відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100260002/2014/230019/2 від 17.04.2014р. та № 100260002/2014/230021/2 від 07.05.2014 р. та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260002/2014/00043 від 17.04.2014р. та № 100260002/2014/00046 від 07.05.2014р.

Свої позовні вимоги ТОВ «КВАЙССЕР ФАРМА УКРАЇНА» обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України повинен був застосовуватись основний метод визначення митної вартості товару – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Позивач стверджує, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об’єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Між ТОВ «КВАЙССЕР ФАРМА Україна» та резидентом Німеччини Командитним товариством Queisser Pharma Gmbh & Co. KG укладено договір купівлі-продажу від 01.01.2014р. №3 (надалі – зовнішньоекономічний договір), за яким Командитне товариство Queisser Pharma Gmbh & Co. KG, яке є продавцем за договором, продає, а позивач, який є покупцем за договором, купує Продукцію. Перелік продукції та її вартість визначено сторонами в додатках до зовнішньоекономічного договору (прайс-листах), які становлять його невід’ємну частину.

На підставі вказаного зовнішньоекономічного договору позивачем імпортовано товари харчові продукти: дієтичні добавки упаковані для роздрібної торгівлі в кількості та вартістю згідно з інвойсом № 91002265 від 11.04.2014р. на суму в розмірі 105600,63 Євро.

Позивачем для здійснення митного оформлення товару подано до митного органу декларації № 100260002/2014/169322 від 17.04.2014р. з визначенням митної вартості в розмірі 95131,65 Євро, що виходячи з курсу НБУ, який станом на момент подання митної декларації становив 15,73 грн. за 1 Євро, склало 1 496 425,71 грн. та № 100260002/2014/169593 від 07.05.2014р. з визначенням митної вартості в розмірі 10468,98 Євро, що виходячи з курсу НБУ, який станом на момент подання митної декларації становив 15,91 грн. за 1 Євро, склало 166 591,73 грн.

Разом із митними деклараціями позивачем подано товаросупровідні документи на товар, а саме: договір купівлі-продажу товарів № 3 від 01.01.2014р.; додаток № 1 до договору купівлі-продажу товарів № 3 від 01.01.2014р., додаток № 1/2 до договору купівлі-продажу товарів № 3 від 01.01.2014р.; інвойс № 91002265 від 11.04.2014р.; специфікацію № 1 від 11.04.2014р. до інвойсу № 91002265 від 11.04.2014р.; специфікацію №2 від 11.04.2014р. до інвойсу № 91002265 від 11.04.2014р.

Митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і складала 105600,63 Євро.

За результатами розгляду поданих документів Київською міжрегіональною митницею прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості №100260002/2014/230019/2 від 17.04.2014р. та № 100260002/2014/230021/2 від 07.05.2014 р. та заповнено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначенні №№100260002/2014/00043 від 17.04.2014р. та № 100260002/2014/00046 від 07.05.2014р.

Як зазначено в графах № 33 рішень про коригування митної вартості товарів, задекларованих позивачем в митній декларації №100260002/2014/169322 від 17.04.2014р. та №100260002/2014/169593 від 07.05.2014р., скориговано відповідачем із застосуванням методу відповідно до п. 2б ст. 60 МК України - за ціною товару, подібного за якісними характеристиками, у зв’язку із тим, що надані декларантом документи містять неповні відомості.

З метою уникнення простою транспорту та у зв’язку з виробничою необхідністю позивач в порядку передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, 18.04.2014 р. та 14.05.2014 р оформив товар за ціною, визначеною митним органом в рішеннях про коригування шляхом подання митних декларацій №100260002/2014/169340 від 18.04.2014р. та №100260002/2014/169707 від 14.05.2014р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.8 ст.52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

При цьому, відповідно ст. 53 Митного кодексу України документами які підтверджують митну вартість товарів є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів зазначених у ч.2 та ч.3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органів доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що органи доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості вбачається, що підставою для відмови відповідача в застосуванні обраного позивачем методу визначення митної вартості - за ціною договору (вартістю операції), відповідач вважає не підтвердження позивачем документально відомостей, зазначених в митних деклараціях, про що вказано в графах № 33 рішень.

Однак, в оскаржуваних рішеннях не обґрунтовано твердження відповідача щодо неповноти поданих позивачем документів, як це передбачено ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено в листі Міністерства доходів і зборів України від 07.05.2014р. №10441/7/99-99-10-03-01-17 «Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів», встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган Міндоходів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

В той же час, всупереч вимогам ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять відомостей, які б вказували на наявність у податкового органу обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості та не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими позивачем, чому з поданих позивачем документів неможливо було встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, що вказує на незаконність та необґрунтованість таких рішень відповідача.

Щодо посилань в графах № 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості на пов’язаність позивача та продавця товару - вказане відповідно до вимог закону не є підставою для коригування митної вартості, враховуючи наступне.

Як визначено в ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Частиною 14 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Всупереч зазначеному оскаржувані рішення про коригування не містять жодних обґрунтувань того, яким чином пов’язаність позивача і продавця вплинула на ціну товару, а отже, у відповідності до ч. 14 ст. 58 Митного кодексу України взаємовідносини між позивачем і Командитним товариством Queisser Pharma Gmbh & Co. KG вважаються такими, що не вплинули на ціну товару.

Таким чином, суд критично сприймає доводи відповідача про те, що продавець і покупець пов’язані між собою особи, оскільки сам по собі такий факт не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Щодо посилання в графах № 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості на неподання позивачем додаткових документів суд зазначає наступне.

З положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що документи, вказані в п. п. 4-8 цієї статті, подаються за їх наявності, а відсутність таких документів не є самостійною підставою для витребування додаткових документів митним органом, виходячи з положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав для витребування додаткових документів, а в силу ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України саме по собі ненадання документів на вимогу митного органу не є підставою для коригування митної вартості, за відсутності обґрунтування митним органом того, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Враховуючи, що при визначенні митної вартості товарів та її декларуванні позивач діяв у відповідності до вимог Митного кодексу України, подавши наявні у нього документи на підтвердження такої вартості відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтованих відомостей, які б вказували на те, в чому полягає неповнота або недостовірність заявлених позивачем відомостей, вказане свідчить про неправомірність відмови відповідача в митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю та незаконність рішень про коригування митної вартості та рішень про відмову в оформленні митної декларації (карток відмови в прийнятті митної декларації).

В той же час, позивач, визначаючи митну вартість за основним методом – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартістю операції) виходив з об’єктивних та документально підтверджених відомостей, що містились в зовнішньоекономічному договорі (договорі купівлі-продажу товарів № 3 від 01.01.2014р.), невід’ємною частиною якого є додатки (прайс-листи) та в інвойсі № 91002265 від 11.04.2014 р.

Так, згідно з п. 5.1 зовнішньоекономічного договору ціни на Продукцію на умовах CIP Київ (Інкотермс 2010) вказані в Додатку № 1 до Договору.

Як визначено п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є серед інших: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).

Як вбачається з інвойсу № 91002265 від 11.04.2014р. ціни на товари, вказані в інвойсі (за одиницю товару), ґрунтуються на цінах, вказаних в Додатку № 1 до зовнішньоекономічного договору, виходячи з чого загальна вартість товарів вказана в інвойсі в розмірі 105600,63 Євро базується на цінах, визначених в зовнішньоекономічному договорі.

Розрахунок цін на товари, зазначені в додатках (прайс-листах) до зовнішньоекономічного договору, здійснювався в порядку, визначеному розділом № 4 цінової політики вих. №12/01 від 15.01.2014р. продавця за договором - Командитного товариства Queisser Pharma Gmbh & Co. KG. Як вбачається з додатку № 3 цінової політики розрахунок трансфертних цін (тобто цін, за якими здійснювалась поставка товарів позивачу за зовнішньоекономічних договором) містить в собі собівартість товарів, витрати пов’язані з ліцензійними зборами, вартістю упакування продукції, митними платежами та інші необхідні складові ціноутворення.

Таким чином, зовнішньоекономічним договором, інвойсом, ціновою політикою, в сукупності підтверджується, що вартість імпортованого товару станом на дату поставки складала 105 600,63 Євро, а отже, при обранні методу визначення митної вартості та поданні митної декларації №100260002/2014/169322 від 17.04.2014р. та митної декларації №100260002/2014/169593 від 07.05.2014р. позивач обґрунтовано застосував основний метод визначення митної вартості – за ціною договору.

В силу вимог ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу застосовуються у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом.

Оскільки визначена позивачем митна вартість товару є обґрунтованою та документально підтвердженою, підстав для визначення її за другорядними методами були відсутні.

Отже, враховуючи все вищенаведене, позивач вважає, що відповідачем безпідставно та всупереч вимогам закону прийнято рішення про коригування митної вартості №100260002/2014/230019/2 від 17.04.2014р., рішення про коригування митної вартості №100260002/2014/230021/2 від 07.05.2014р. та оформлено картку відмови в прийнятті декларації №100260002/2014/00043 від 17.04.2014р. та картку відмови в прийнятті декларації №100260002/2014/00046 від 07.05.2014р., з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб’єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов’язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного рішення та заповнення картки відмови, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КВАЙССЕР ФАРМА УКРАЇНА» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100260002/2014/230019/2 від 17.04.2014р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260002/2014/00043 від 17.04.2014р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100260002/2014/230021/2 від 07.05.2014р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260002/2014/00046 від 07.05.2014р.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КВАЙССЕР ФАРМА УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 38805743) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 426,87 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко