Постанова № 43162042, 27.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2015 року 12:56 № 826/18354/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Карука О.О.,

представника відповідача - Безсмертної М.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Кримський титан» до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Кримський титан» (далі - позивач, ПрАТ «Кримський титан») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2014 року №0000106152, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7 697 721,00 грн. та №0000107152, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 41 302 423,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог податкового законодавства прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки ПрАТ «Кримський ТИТАН» виконано вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та при перевірці податковому органу надано всі підтверджуючі документи в обґрунтування включення до податкового кредиту сум сплачених та отриманих під час здійснення господарських операцій з контрагентами, що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позов є необґрунтованим, безпідставним, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПрАТ «Кримський титан» зареєстроване 31.08.2004 року за №11381020000000003 в Головному управлінні юстиції у м. Києві, код за ЄДРПОУ 32785994.

Згідно установчих документів місцезнаходження ПрАТ «Кримський титан»: м. Київ, вулиця Мечникова, 2А.

ПрАТ «Кримський титан» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 01.09.2004 року за № 68773.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 07.10.2014 року №2894, направлення від 07.10.2014 року №429/26-55-15-02, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75. п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ «Кримський титан» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 7 697 721 грн., відображеного в декларації з ПДВ за липень 2014 року (вх. № 9048505613 від 20.08.2014 р.) та уточнюючих розрахунків за липень 2014 року (вх. №9055567736 від 29.09.2014 року), результати якої складено акт від 27.10.2014 року №66/26-55-15-02/32785994.

Згідно з висновками, викладеними в акті податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства:

п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит за липень 2014 року на суму ПДВ 64 038 600,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за липень 2014 року на суму ПДВ 64 038 600,00 грн.;

ст.46, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року №678 - безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування за липень 2014 року у розмірі 7 697 721 грн.;

п.198.3 ст.198, п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками липня 2014 року з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального (спеціального) фонду державного бюджету в розмірі 33 041 938 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновок про порушення податкового законодавства ПрАТ «Кримський титан» податковим органом зроблено на підставі інформаційних баз податкового органу, згідно до яких підприємство сформувало податковий кредит з ПДВ за липень 2014 року за рахунок ПАТ «Концерн Стирол». Відповідач вважає суму податкового кредиту з ПДВ за липень 2014 року завищеною внаслідок включення до його складу суми ПДВ по отриманій від ПАТ «Концерн Стирол» податковій накладній, оскільки ПАТ «Концерн Стирол» не подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 року та не сплатило податкові зобов'язання, через що неможливо підтвердити факт надмірної сплати податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 64 038 600 грн.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000106152 від 10.11.2014 року, яким зменшено суми бюджетного відшкодування, у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з податку на додану вартість у розмірі 7 697 721 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 3 848 861 грн.;

№ 0000107152 від 10.11.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 33 041 938 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 8 260 485 грн.

Позивач, вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з грубим порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З акту перевірки вбачається, що згідно інформаційних баз даних ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено, що ПрАТ «Кримський Титан» сформував податковий кредит з ПДВ за липень 3014 року за рахунок здійснення господарських операцій з ПАТ «Концерн Стирол» (код ЄДРПОУ 05761614), що знаходиться на обліку в СДПІ з ОВП у м. Донецьку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу природного газу від 27.06.2014 р. №КТ-01/2014 ПрАТ «Кримський ТИТАН» отримав від ПАТ «Концерн Стирол» у липні 2014 року природний газ у кількості 90 000 тис.куб.м. для використання в господарській діяльності, а саме для перепродажу з метою отримання прибутку.

Приймання природного газу підтверджується актом приймання-передачі фактичних обсягів природного газу у липні 2014 року від 01.07.2014 року.

У липні 2014 року ПАТ «Концерн Стирол» виписано позивачу податкову накладну №38 від 01.07.2014 року на загальну суму 384 231600 грн., у тому числі, ПДВ - 64 038 600 грн.

В підтвердження подальшої реалізації природного газу ПрАТ «Кримський титан», в тому числі отриманого за господарською операцією з ПАТ «Концерн Стирол» за липень 2014 року, позивачем надано договір від 30.04.2014 р. № 360-1, згідно умов якого ПрАТ «Кримський титан» в межах здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку реалізувало природний газ ТОВ «РГК Трейдінг» у червні 2014 року у кількості 81 506,043 тис.куб.м. на загальну суму 448 900 731,4 грн.; у липні 2014 року у кількості 190 000,0 тис.куб.м. на загальну суму 1 041 504 000,0 грн. згідно наступних документів: акту приймання-передачі від 26.06.2014 року, від 30.06.2014 року, від 01.07.2014 року, податкових накладних від 26.06.2014 року, від 30.06.2014 року, від 01.07.2014 року.

Суми ПДВ по вказаним податковим накладним включені до складу податкових забов'язань ПрАТ «Кримський титан», відображені в реєстрі податкових накладних та, відповідно, в податкових деклараціях з ПДВ за червень 2014 року у розмірі 74 816 788,57 грн., за липень 2014 року у розмірі 173 584 000,0 грн. За отриманий природний газ ТОВ «РГК Трейдінг» у червні - липні 2014 року перерахувало ПрАТ «Кримський титан» грошові кошти на загальну суму 920 000 000,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з поданою ПрАТ «Кримський титан» податковою декларацією з ПДВ за липень 2014р. та уточнюючих розрахунків бюджетного відшкодування податку на додану вартість на сума розрахунковий рахунок відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням затишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: червень 2014 року, складає 7 697 721 грн.

В той же час, відповідачем використано лист Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 19.09.2014 року №17304/7/28-10-45-2-13, відповідно до якого під час аналізу інформації ІС «Податковий блок» було встановлено, що ПАТ «Концерн Стирол» (код ЄДРПОУ 05761614) не подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 року та не сплачено податкові зобов'язання. Також встановлено, що підприємством не подано податкові декларації з ПДВ за серпень та вересень 2014 року.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно пунктів 200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.6 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписами п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Концерн Стирол» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг, виконання робіт; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Правильність оформлення податковий накладних, виписаних контрагентами відповідачем не заперечується.

Крім того, суд звертає увагу, що за правилами пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит не ставиться в залежність від наявності документів, що свідчать про право власності на придбане майно, а необхідними та достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Також, безпідставними є висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту у зв'язку із ненаданням податкової звітності контрагентом - ПАТ «Концерн Стирол» (код ЄДРПОУ 05761614) та відсутністю джерела сплати, без декларування показників господарської діяльності («нульова звітність»), оскільки невиконання контрагентом та іншими особами свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне негативні наслідки саме для цих осіб, та не є підставою для позбавлення права покупця на податковий кредит з податку на додану вартість та подальше відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначені висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, сукупність наведених вище первинних бухгалтерських документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів поставки, договорів підряду та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, суперечить інтересам держави і суспільства, які свідчили б про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Крім того, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція також підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014 року у справі №К/9991/79463/11.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПрАТ «Кримський титан» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам, зокрема, з ПАТ «Концерн Стирол», а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування є помилковими, відтак податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Міндоходів ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.11.2014 року №0000106152 та №0000107152 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в той час позивачем надано достатньо належних доказів в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Кримський титан» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.11.2014 року № 0000106152 та № 0000107152.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Кримський титан» (код ЄДРПОУ 32785994) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.02.2015 року.

Суддя В.П. Шулежко