Ухвала суду № 43159849, 10.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2015р. м. Київ К/800/29485/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Мотрного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуХмельницької міжрайонної державної податкової інспекція у Хмельницькій області Державної податкової службина постановуВінницького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013

у справі № 822/795/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро»доХмельницької міжрайонної державної податкової інспекція у Хмельницькій області Державної податкової службипровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» звернулось з позовом до Летичівського відділення Хмельницької МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032301 від 30.01.2013.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2013 скасовано та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності проведення коригування податкового кредиту декларації за серпень 2011 року при переході на спеціальний режим оподаткування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №25/23/34978673 від 10.01.2013;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог абз. «а» пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, п.4.5. розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, в результаті чого позивачем завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації загальної за серпень 2011 року) на суму 50 333 грн., занижено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (р. 25 декларації загальної за серпень 2011 року), на суму 673 922 грн. та занижено суму податку на додану вартість (р.15 декларації скороченої за серпень 2011 року) на суму 724 255 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 0000032301 від 30.01.2013 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 842 402,50 грн.

Підставою для нарахування позивачу спірної суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про те, що позивачем в порушення абз. «а» пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України та п.4.5. розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 149, не перенесено із загальної податкової декларації за серпень 2012 року до скороченої декларації частку податкового кредиту з податку на додану вартість по залишковій вартості основних фондів, необоротних активів та залишків ТМЦ, придбаних за період з 01.03.2010 по 31.12.2010.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що висновки відповідача є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а податкове повідомлення-рішення № 0000032301 від 30.01.2013 року відповідає дійсним обставинам справи та прийняте без порушень норм чинного законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що положення податкового законодавства, порушення яких встановлено актом перевірки, набули чинності після моменту виникнення спірних правовідносин, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач до 01.03.2010 перебував на спеціальному режимі оподаткування з податку на додану вартість. З 01.03.2010 позивач перебував на загальній системі оподаткування, а з 01.08.2011 на спеціальному режимі оподаткування з податку на додану вартість.

Актом перевірки встановлено, що у період з 01.03.2010 по 31.12.2010, та з 01.01.2011 по 31.07.2011 позивач придбавав основні засоби та нематеріальні активи, які були включені до податкового кредиту.

Перебуваючи на загальній системі оподаткування з податку на додану вартість в період з 01.03.10 по 31.07.2011 позивач подавав загальну декларацію з податку на додану вартість, при цьому всі операції з придбанням ТМЦ і основних засобів відображав в розділі П «Податковий кредит».

У вересні 2011 року позивачем подано розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (ДСЗ) за серпень 2011 року №9008105768 від 21.09.2011, яким визначено питому вагу - 99% обсягу сільськогосподарських товарів/послуг.

За даними перевірки встановлено, що вартість залишків ТМЦ, які були придбані з ПДВ за період з 01.03.2010 по 31.07.2011 та рахувались на складі станом на 31.07.2011, з урахуванням питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг становить 2 707 420 грн. (тому числі сума ПДВ -541 484,02 грн.).

Залишкова вартість основних засобів та нематеріальних активів, які були придбані з ПДВ починаючи з 01.03.2010 по 31.07.2011 становить 4 814 861,12 грн. (сума ПДВ 964 098,61 грн.). в тому числі що були придбані за період з 01.03.2010 по 31.12.2010 становить 3 660 339,15 грн. (сума ПДВ 732 067,83 грн.) та придбані за період з 01.01.2011 по 31.07.2011 в сумі 1 154 521,97 грн. (сума ПДВ 232 030,78 грн.).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до абз. «а» пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України (чинного на момент переходу позивачем на спеціальний режим оподаткування) до виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит, відносяться товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях;

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що наведені положення податкового закону не зобов'язують платника податку проводити коригування правильно відображеного податкового кредиту, пов'язаного з виробництвом сільськогосподарської продукції в періоді перебування на загальній системі оподаткування у зв'язку з переходом на спеціальний режим, тобто податкового кредиту, який виник до моменту такого переходу.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що визначений положеннями Податкового кодексу України спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється виключно на ті господарські операції, які здійснюються платником податків після переходу на спеціальний режим оподаткування, а відтак і на той податковий кредит, який виник за їх результатами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставного застосування відповідачем положень п.4.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, оскільки названий наказ набрав чинності з 10.01.2012, тобто до моменту оформлення позивачем податкової декларації за серпень 2011року.

З огляду на викладене, а також встановлені у справі судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки обов'язок платника спеціального режиму оподаткування щодо перенесення частки податкового кредиту із загальної податкової декларації з податку на додану вартість до спеціальної стосуватись тільки того податкового кредиту, який виник під час перебування платника податку на спеціальному режимі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекція у Хмельницькій області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний