Постанова № 43159630, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/66243/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року

у справі № 2-а-2982/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання незаконними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» (далі - ТОВ «Техенергоресурс»; позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Техенергоресурс» з питань правомірності формування податкового кредиту в квітні, червні 2010 року при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Елітпромстандарт» та правильності обчислення податку на додану вартість за квітень, червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 2124/18-011/34566972 від 25 серпня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Техенергоресурс» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Техенергоресурс» з питань правомірності формування податкового кредиту в квітні, червні 2010 року при взаємовідносинах з ПП «Елітпромстандарт» та правильності обчислення податку на додану вартість за квітень, червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 2124/18-011/34566972 від 25 серпня 2010 року.

Визнаючи протиправними дії контролюючого органу щодо здійснення вказаної перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова порядку її проведення, встановленого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Методичні рекомендації), з огляду на ненадання доказів на підтвердження отримання позивачем листа № 10363/10/18-023 від 13 серпня 2010 року про надання документів та пояснень щодо взаємовідносин з ПП «Елітпромстандарт» у квітні 2010 року та червні 2010 року.

Проте, із вказаним висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

За правилами пункту 4.1 Методичних рекомендацій у визначених у розділі III Методичних рекомендацій випадках підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб здійснюють документальну невиїзну перевірку податкової звітності платника податку на додану вартість. Документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться на підставі пункту 1 статті 11 Закону № 509-XII і триває протягом 30 днів від дати віднесення платника до другої категорії за результатами первинного автоматизованого співставлення.

Відповідно до пункту 4.2 Методичних рекомендацій під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Зміст наведеної норми не дає підстав для висновку про те, що необхідною передумовою для проведення розглядуваної перевірки є надіслання платнику податків запиту та отримання відповіді на нього.

Тобто, орган державної податкової служби у разі виникнення під час здійснення перевірки питань мав змогу звернутись до платника з відповідним листом, що не слід ототожнювати з обов'язком контролюючого органу, який здійснював таку документальну невиїзну перевірку.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова задовольнити.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.