Ухвала суду № 43159628, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року м. Київ К/9991/24504/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року

у справі № 2а/0270/5853/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край» (далі - ТОВ «Подільський край»; позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001262300 від 20 грудня 2011 року та № 0005142340 від 20 грудня 2011 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Подільський край» судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Подільський край» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 4739/2310/31189358 від 07 грудня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262300 від 20 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152 376,00 грн. (151 900,00 грн. - основний платіж, 476,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0005142340 від 20 грудня 2011 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68 060,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.1, 198.2, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Томкет Груп» за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів (довідок) перевірок постачальників ТОВ «Подільський край», в яких зазначено про відсутність у них в достатній кількості основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування товариств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені зазначеними юридичними особами з контрагентами правочини, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Крім того, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Подільський край» пунктів 2.3, 2.8, 2.9 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі товариства на суму в розмірі 34 030,00 грн. внаслідок перевищення граничної суми готівкового розрахунку з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Малі Крушлинці» протягом одного дня за одним платіжним документом.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено в пунктах 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В даному випадку судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Томкет Груп» автоматичної пакувальної лінії та у ТОВ «Донстройтранс» послуг з перевезення макаронних виробів підтверджується належним чином складеними видатковою накладною, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, податковими накладними, а контролюючим органом, в свою чергу, будь-яких належних доказів на підтвердження фіктивного (безтоварного) характеру проведених операцій не подано.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001262300 від 20 грудня 2011 року слід визнати правильним.

Що стосується висновку судів про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0005142340 від 20 грудня 2011 року, то колегія суддів також вважає його обґрунтованим.

Так, відповідно до пункту 2.3 глави 2 Положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Пунктом 1 Постанови Національного банку України від 09 лютого 2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова) встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 глави 2 Положення в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Як встановлено судовими інстанціями, ТОВ «Подільський край» у червні 2011 року здійснено закупівлю у СТОВ «Малі Крушлинці» 238 центнерів пшениці на загальну суму 44 030,00 грн. Розрахунки між позивачем та товариством здійснювались п'ятьма платежами, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями № 113 від 02 червня 2011 року на суму 10 000,00 грн., № 114 від 03 червня 2011 року на суму 10 000,00 грн., № 115 від 06 червня 2011 року на суму 10 000,00 грн., № 116 від 07 червня 2011 року на суму 10 000,00 грн., № 117 від 08 червня 2011 року на суму 4 030,00 грн., видатковими касовими ордерами, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та, відповідно, нівелює доводи контролюючого органу про перевищення ТОВ «Подільський край» граничної суми готівкового розрахунку, визначеної пунктом 1 Постанови.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Карась О.В.