Ухвала суду № 43159631, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року м. Київ К/9991/56197/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року

у справі № 2а-7668/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія»

до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» (далі - ТОВ «Східна вугільна компанія»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (далі - ДПІ в м. Свердловську Луганської області; відповідач), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000881640/0 від 28 липня 2010 року та № 0000881640/1 від 29 вересня 2010 року в повному обсязі, а також зобов'язати контролюючий орган відобразити в картці особового рахунку товариства з податку на додану вартість бюджетну заборгованість за травень 2010 року в розмірі 774,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Східна вугільна компанія» судові витрати в розмірі 1,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Свердловську Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої ТОВ «Східна вугільна компанія» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 873-15-10-32727602 від 15 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000881640/0 від 28 липня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 774,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скаргу товариства залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000881640/1 від 29 вересня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неврахування при поданні декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року результатів попередніх перевірок, оформлених актами № 370-23-32727602 від 06 квітня 2010 року та № 528-15-10-32727602 від 13 травня 2010 року.

Визнаючи протиправними та скасовуючи оскаржувані акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано врахували те, що встановлені названими актами перевірок порушення були предметом судового розгляду. Зокрема, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі № 2а-5817/10/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року, встановлено правомірність заявленої позивачем до відшкодування в декларації за квітень 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 200 423,00 грн.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом цієї норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Однак, як встановлено судовими інстанціями, відповідачем на підтвердження обґрунтованості встановленого порушення не надано жодного належного доказу.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Карась О.В.