Ухвала суду № 4315947, 16.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 року № 22-а-11985/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Онишкевича Т.В., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Тарнавська Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року у справі за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Відділення Промінвестбанку в місті Шепетівка Хмельницької області» до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И Л А:

06 червня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Шепетівської ОДПІ від 26 березня 2008р. №0000122304/2/3629 про визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

В обґрунтування своїх вимог звертає увагу на те, що відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.2 Постанови №303, Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища ,затверджено Наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України спільно з ДПА України 19.07.1999р. №162/379, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється зокрема за розміщення відходів, при цьому поняття „розміщення відходів" наведено у ст. 1 Закону України „Про відходи". Виходячи із зазначеного вважає, що сплату збору за забруднення від розміщення відходів повинно здійснювати спеціалізоване підприємство, яке має відповідну ліцензію, дозвіл на проведення діяльності з утилізації й розміщення відходів та має спеціально відведене місце чи об'єкт для розміщення відходів та ліміти на їх розміщення. Робить висновок, що оскільки філія „Відділення Промінвестбанку в м. Шепетівка Хмельницької області" не здійснювала захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, то вона відповідно й не розміщувала ці відходи, а тому не є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року позов задоволено.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шепетівської ОДПІ від 26 березня 08р. №0000122304/2/3629 про визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідач дану постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову, та винести нову, якою в позові відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в ході проведеної перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного-середовища встановлено заниження збору у розмірі 6321,77грн. Зокрема, в порушення п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303, із змінами та доповненнями, філією на протязі II півріччя 2004 року, 2005 року, 2006 року, а також І півріччя 2007 року не справлявся збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів відпрацьованих люмінесцентних ламп в сумі 6321,77 грн. Наголошує, що в перевіреному періоді філія   здавала на утилізацію люмінесцентні лампи МП „Альфа" в смт. Золотий Потік Бучацького району Тернопільської області та ТОВ „Енергокомплекс" УБ ХАЕС", м. Нетішин Хмельницької області, при цьому спеціальні місця складування не створила.

Звертає увагу, що позивачем в порушення Постанови Кабінету Міністрів України №1218 від 03.08.98 „Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і  перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів" дозвіл на розміщення відходів не отримувався, ліміти на утворення та розміщення відходів не доводились.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Косовська А.П. вимоги апеляційної скарги підтримав, надала пояснення у обґрунтування своїх позовних вимог, які просить задовольнити, скасувавши оскаржуване судове рішення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Збір за забруднення навколишнього природного середовища включено до переліку загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до ст.14 Закону України „Про систему оподаткування".

Відповідно до ч. І ст. 44 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Згідно п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999р. (надалі Порядок №303) збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними та стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти , розміщення відходів.

Згідно п.6.4 Інструкції „Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" ( затверджено наказом Мінекобезпеки №162/379 від 19.07.1999р. із змінами) суми збору, який справляється за розміщення відходів обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів.

Об'єктом обкладення збором за забруднення навколишнього природного середовища є, зокрема фактичні обсяги розміщення відходів.

Відповідно до статті 44 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища стягнення цього збору, платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи філії, відділення, які здійснюють викиди і скиди забруднюючих речовин в навколишнє середовище і розміщення відходів.

Згідно абзацами 7, 19 статті 1 Закону України „Про відходи", розміщенням відходів є зберігання, тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації або видалення) захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, до яких, згідно абзацу 16 ст. 1 цього Закону відносяться місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували факт розміщення відходів позивачем.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є правильними і відповідають вимогам матеріального права та дійсним обставинам справи.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Шепетівської ОДПІ 15.11.2007 року проведено виїзну планову перевірку філії «Відділення Промінвестбанку в м. Шепетівка, Хмельницької області, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 30.07.2004 року по 30.06.2007 року.

За підсумками проведеної перевірки було складено акт перевірки №2904/22,23827297 в якому зазначено, що згідно листа Державного управління охорони навколишнього середовища Хмельницької області №03-1967, філія не включалась у Перелік власників відходів, яким необхідно отримати дозвіл на ліміт на утворення та розміщення відходів, визначений виконкомом Шепетівської міської ради відповідно до вимог п.10 постанови Кабінету Міністрів України №1218 від 03.08.1998 року «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів». Також перевіркою встановлено, що філія на протязі всього перевіряє мого періоду податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища надавала до податкового органу, але зборів за розміщення відходів не нараховувала та не сплачувала.

Філія «Відділення Промінвестбанку в місті Шепетівка Хмельницької області» не має спеціально відведених місць для розміщення відходів, отже не зміг здійснювати розміщення відходів, у зв'язку з чим передавав відходи (списані люмінесцентні лампи) спеціалізованим організаціям, що мають відповідні ліцензії - МП «Альфа» смт. Золотий потік, Бучацького району, Тернопільської області та ТзОВ «Енергокомплекс» м. Нетішин, Хмельницької області.

Законодавець чітко визначив альтернативу: або договір із спеціалізованою організацією, або дозвіл на розміщення на розміщення на власній території. В нашому випадку мало місце перше.

Таким чином, сума збору за забруднення навколишнього природного середовища за відповідний квартал не залежить від часу розміщення відходів, а отже у випадку, якщо відходи в межах базового періоду (кварталу) передаються спеціалізованій організації, то якщо слідувати точці зору відповідача, збір за забруднення навколишнього природного середовища за ту саму кількість відходів (люмінесцентних ламп) будуть сплачувати два об'єкти - підприємство, яке здало відходи спеціалізованій організації, та спеціальна організація, яка отримала такі відходи на розміщення.

Аналогічна думка міститься в роз'ясненні Міністерством навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (лист №14-6/134), яке слугує узагальнення практики застосування природоохоронного законодавства й передбачає, що якщо відходи не розміщуються на території їх власника (виробника), а передаються на договірній основі іншому власнику (наприклад спеціалізованому підприємству), то дозвіл на розміщення цих відходів не встановлюється, ліміти не видаються (не заповнюється графа 10 додатку 2 до Порядку розробки, затвердження та перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №2118 від 03.08.1998 року), та відповідно, збір на розміщення відходів не стягується. Підприємствам, які мають договори (контракти) на передачу відпрацьованих люмінесцентних ламп спеціалізованим підприємствам, дозволи на їх розміщення не видаються, ліміти на їх розміщення не встановлюються та збір за забруднення навколишнього природного середовища не стягується.

Органи податкової служби не уповноважені визначати обсяги розміщення відходів, й здійснюють контроль за правильністю обчислення. Повнотою та своєчасністю сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до бюджету на підставі даних органів Мінприроди України.

Враховуючи підстави положень Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища затвердженої наказом Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України №162/379 від 19.07.1999 р. з наступними змінами та доповненнями. Згідно пункту 8.1 зазначеної Інструкції контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди України. При цьому органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди України для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

У даному випадку органи Мінприроди України до участі в проведенні перевірки Філії «Відділення Промінвестбанку в місті Шепетівка Хмельницької області» не залучалися.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки податкове повідомлення - рішення №0000122304/2/3629 від 26.03.2008 року не відповідає вимогам чинного законодавства та обґрунтовано визнано нечинним.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року у справі № 10/404-НА - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 21.07.2009 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді Т.В.Онишкевич

В.В.Ніколін