Ухвала суду № 43157792, 11.03.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Мельника В.В.,

суддів Сітайло О.М., Фрич Т.В.,

за участю секретаря Трончука М.Ю.

прокурора Горбаня В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва об'єднане кримінальне провадження за № 12014100070002024 та № 12014100050002235, за обвинуваченням :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освітавища, не працює, не одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4,до утримання в Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08.10.2013 р. за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців; вироком Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2014 р. за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць; вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2014 р. за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 7 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Оболонського районного суду м. Києві від 26 грудня 2014 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки; за ч. 2 ст. ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 р. ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 28 квітня 2014 р.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МТІ» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6999 гривень 00 копійок, а на користь ТОВ «ДІЄСА» - 6199 гривень 90 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вироком суду вирішено питання про речові докази.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка); у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно; та у закінченому замаху на повторне таємне викрадення чужого майна, з правовою кваліфікацією зазначених кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 185 КК України, за ч. 2 ст. 185 КК України та відповідно за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за таких обставин.

22 березня 2014 р. ОСОБА_1, близько 12 год. 25 хв., перебуваючи в приміщенні ТОВ "Благовіст Галицьке" за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 18, в приміщенні кабінету, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав ноутбук марки "Fujitsu" серійний номер YK8C056910, вартістю 4155 грн. 30 коп., поклавши його під куртку та з приміщення ТОВ "Благовіст Галицьке" вийшов, викраденим майном розпорядившись на власний розсуд.

Також, 22 березня 2014 р., ОСОБА_1, близько 18 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні магазину "Леново" за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-6, в ТРЦ "Дрім Таун", діючи умисно, протиправно, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, повторно, таємно викрав комп'ютерну техніку, а саме: ноутбук марки "LenovoIdeaPad Z710 59-399556", вартістю 6999 грн., що належить ТОВ "МТІ", в подальшому викраденим майном розпорядившись на власний розсуд.

Також, 25 березня 2014 p., близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні туристичної фірми "Світлана Тур" за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 21, скориставшись відсутністю у приміщенні відвідувачів та персоналу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до робочого столу персоналу фірми, від`єднав дроти та повторно викрав два ноутбука марки "Impression 657" серійний номер NKM76TU8I00167, вартістю 4496 грн. та "Lenovo", вартістю 2500 грн., а також мобільний телефон марки "Samsung GalaxyАсе" серійний номер GT-S58300KJSEKвартістю 2000 грн., що належав ОСОБА_4, а всього на загальну суму 8996 грн., поклавши вказані речі під куртку та вийшов з приміщення, викраденим майном розпорядившись на власний розсуд.

Також, 26 квітня 2014 р., ОСОБА_1, близько 16 год. 45 хв., перебуваючи в приміщенні магазину "Ельдорадо", що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 44-Б, реалізуючи злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, протиправно, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, користуючись вільним доступом, таємно викрав комп'ютер марки "LenovoIDEA Ql90", вартістю 6199 грн., що належить TOB "ДІЄСА". В подальшому ОСОБА_1 викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Також, 28 квітня 2014 р., ОСОБА_1, близько 16 год. 45 хв., перебуваючи в приміщенні магазину "Ельдорадо", за адресою: м. Київ, пр. Московський, 23-В, реалізуючи злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, протиправно, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, користуючись вільним доступом, повторно таємно викрав комп'ютер марки "Lenovo IdeaQl90" вартістю 6199 грн. 90 коп., що належить TOB "ДІЄССА", але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_1 був затриманий охоронцями магазину.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність покарання за своєю суворістю тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок змінити в частині призначеного покарання, зменшивши його строк, посилаючись на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував у нього на утриманні малолітньої дитини.

Також на вирок суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва Тимченка С.М., в якій останній просить вирок скасувати в частині призначеного обвинуваченому покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання: за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 2 ст. ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком з покаранням, призначеним вироком Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 р., призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції помилково призначив обвинуваченому покарання за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України, а не за сукупністю злочинів у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки не врахував, що інкриміновані ОСОБА_1 правопорушення останній вчинив у березні - квітні 2014 року, тобто до постановлення Печерським районним судом м. Києва вироку від 18 червня 2014 року.

Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів, викладених у апеляційній скарзі обвинуваченого та апеляційній скарзі прокурора, вислухавши доводи ОСОБА_1, який просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу, доводи захисника, який підтримав подану обвинуваченим апеляційну скаргу та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, прокурора, який частково підтримав подану заступником прокурора міста Києва Тимченком С.М. апеляційну скаргу та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_1 останнє слово, вивчивши та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Так, для захисту своїх законних прав та інтересів потерпілий під час судового провадження наділений правами, передбаченими ст. 56 КПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 314 КПК України, підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 318 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.

За правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом для судового розгляду, якщо потерпілий не прибув в судове засідання за викликом, питання про проведення судового розгляду має вирішуватися залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду.

При цьому, суду необхідно мати інформацію про те, що потерпілий був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому ст. ст. 134 - 136 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 134 КПК України, суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.

За правилами ч. 1 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення її зі змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повітски про виклик або ознайомлення з її змістом.

Проте судом першої інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону не виконані.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, підготовче судове засідання від 16 вересня 2014 року, в якому було вирішувалось питання про об`єднання кримінальних проваджень № 12014100070002024 та № 12014100050002235 й призначення до судового розгляду об'єднаного кримінального провадження, було проведено без участі потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4 та представників потерпілих ТОВ «ДІЄСА» та ТОВ «МТІ», при цьому, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані щодо повідомлення останніх про дату, час і місце підготовчого судового засідання. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, такі повідомлення судом першої інстанції було направлено лише прокурору Подільського району м. Києва, обвинуваченому ОСОБА_1 та захиснику обвинуваченого ОСОБА_7 (том 2, а.с.к.п. 28-30).

Також в матеріалах кримінального провадження відсутні повідомлення потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4 та представників потерпілих ТОВ «ДІЄСА» та ТОВ «МТІ» про дату, час і місце судових засідань, що відбулись 25 вересня 2014 року, 03 жовтня 2014 року, 16 жовтня 2014 року, 27 жовтня 2014 року, 13 листопада 2014 року, 25 листопада 2014 року, 05 грудня 2014 року, 12 грудня 2014 року. Повідомлення про вказані судові засідання були направлені лише прокурору Подільського району м. Києва, обвинуваченому ОСОБА_1 та захиснику ОСОБА_7

Повідомлення про дату, час і місце судових засідань, що були проведені 19 грудня 2015 року та 25 грудня 2015 року, були надіслані лише прокурору Подільського району м. Києва, обвинуваченому ОСОБА_1, захиснику ОСОБА_7 та представникам ТОВ «ДІЄСА» та ТОВ «МТІ» (том 3, а.с.к.п. 65-69, 78-82).

Таким чином, підготовче судове засідання та судовий розгляд кримінального провадження було проведено за відсутності потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4 й представників потерпілих ТОВ «ДІЄСА» та ТОВ «МТІ», які належним чином не були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

Після об`єднання кримінальних проваджень 12014100070002024 та № 12014100050002235 в одне провадження, потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 судом першої інстанції не було направлено жодного повідомлення про дату, час та місце судових засідань.

Окрім того, колегією суддів встановлено інші істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, анкетні відомості кожного потерпілого та виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до викладених в обвинувальному акті та вироку суду обставин кримінального правопорушення, 22 березня 2014 р. ОСОБА_1, близько 12 год. 25 хв., перебуваючи в приміщенні ТОВ "Благовіст Галицьке" за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 18, в приміщенні кабінету, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав ноутбук марки "Fujitsu" серійний номер YK8C056910, вартістю 4155 грн. 30 коп., поклавши його під куртку та з приміщення ТОВ "Благовіст Галицьке" вийшов, викраденим майном розпорядившись на власний розсуд.

З даного формулювання обставин кримінального правопорушення не вбачається, кому обвинуваченим фактично заподіяна шкода в результаті вчиненого ним в приміщенні ТОВ "Благовіст Галицьке" кримінального правопорушення. Разом з тим, в обвинувальному акті містяться відомості про потерпілу ОСОБА_6, без зазначення, за яких обставин остання набула статусу потерпілої в даному кримінальному провадженні, а також без зазначення виду, розміру та способу заподіяння шкоди останній.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно роз'яснень, викладених у абзаці 6 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року, який не був врахований судом першої інстанції при призначенні покарання, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України до строку призначеного покарання зараховано відбуте покарання за вироком Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2014 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у виді 2 років 7 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання постановлено рахувати з 28 квітня 2014 року.

Зазначеним вироком суду, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, обвинуваченому ОСОБА_1 до строку призначеного покарання зараховано відбуте покарання за вироком Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2014 року, оскільки він даним вироком засуджений за ст. ст. 309 ч. 2, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі (з частковим приєднанням покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року) за вчинення злочину 21 жовтня 2013 року, а злочини, за які він засуджений до позбавлення волі, вчинені ним до постановлення вищевказаного вироку, тобто 12 квітня 2014 року, 15 квітня 2014 року, 18 квітня 2014 року та 25 квітня 2014 року.

Крім того, колегією суддів було встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого ним 06 листопада 2013 року, 11 листопада 2013 року та 03 квітня 2014 року, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 185 КК України. Відповідно до листа Шевченківського районного суду міста Києва № 11-кп/761/114/2015 від 17 лютого 2015 року, у вищевказаному кримінальному провадженні триває судовий розгляд.

Зазначені обставини, які не враховані судом першої інстанції під час судового розгляду, на думку колегії суддів, мають суттєве значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Викладені в апеляційній скарзі твердження прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, та обвинуваченого щодо невідповідності покарання за своєю суворістю тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, підлягають ретельній перевірці судом першої інстанції під час судового розгляду, оскільки вони мають значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, передбаченими п.5 ч. 2 ст. 412 КПК України, та іншими істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, колегія суддів приходить до висновку, що обраний судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін та термін тримання під вартою обвинуваченого необхідновстановити протягом 30 днів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва Тимченка С.М. задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання, в іншому складі суду.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Термін тримання під вартою ОСОБА_1 встановити протягом 30 днів, тобто до 18 год. 00 хв. 09 квітня 2015 року.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що становить 6090 грн. у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як ОСОБА_1, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820019, реєстраційний рахунок - 37314015000104).

ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному у судовому рішенні протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_1 після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до правоохоронного органу, суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 у разі внесення застави, наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками по справі.

Встановити термін дії зазначених обов'язків до 09 квітня 2015 року.

Роз'яснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО № 13.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора, суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в доход держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в доход держави відповідною особою (органом) буде вирішуватись питання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ :

_______ _______ _______

Мельник В.В. Сітайло О.М. Фрич Т.В.