Постанова № 43117541, 11.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа№ 910/24694/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Галіч М. В. - представник за довіреністю від 20.02.2015

від відповідача: Антонюк А. О. - представник за довіреністю від 22.11.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015

у справі № 910/24694/14 (суддя Літвінова М. Є.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про стягнення 24 482,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 24 482,71 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Фольцваген Пассат», державний номерний знак АХ 3009 ВМ, що належить гр. Янковій Тетяни Дмитрівни, пошкодженого внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. Іванішена Максима Андрійовича - водія автомобіля «Тойота Спрінтер», державний номерний знак 48867 ОА, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС 2829217.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2015, повний текст якого підписаний 19.01.2015, у справі № 910/24694/14 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено відшкодування в сумі 11 001,82 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем щодо розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, на заявлену до стягнення суму, проте з матеріалів справи слідує, що відповідач за зверненням до нього Янкової Тетяни Дмитрівни за наслідками спірної ДТП виплатив їй страхове відшкодування в сумі 13 480,89 грн., а відтак, заявлена позивачем до стягнення сума має бути зменшена на суму вже виплаченого відповідачем страхового відшкодування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 по справі № 910/24694/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не враховано те, що відповідно до приписів чинного законодавства, а саме положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; що відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування; що за замовленням відповідача для визначення розміру страхового відшкодування та встановлення вартості матеріального збитку проведено незалежне автотоварознавче дослідження, за результатами проведення якого складено відповідний звіт № 49/02/14, згідно з яким коефіцієнт фізичного зносу становив 0,4445. З огляду на вказаний звіт, відповідачем визначено матеріальний збиток в розмірі 13 480,89 грн., який і був виплачений Янковій Тетяни Дмитрівни, а відтак, відповідач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за укладеним з Іванішеним Максимом Андрійовича полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС 2829217.

Ухвалою від 28.01.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав повністю, представник позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

22.07.2008 позивач як страховик, Янкова Тетяна Дмитрівна як страхувальник та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» як вигодонабувач уклали договір добровільного страхування транспортного засобу (Банківське Каско) № К840-044/08/СТ (далі Договір) (а.с. 23-26), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем автомобіля «Фольцваген Пассат», державний номерний знак АХ 3009 ВМ (далі Автомобіль).

В Додатку 1 до Договору (а.с. 26) встановлено, що початок дії Договору з 23.07.2008, але не раніше 00 годин дня, наступного за днем надходження страхових платежів на рахунок позивача, закінчення дії Договору - 10.07.2015.

14.01.2014 о 15 годині 10 хвилин в районі будинку 41 по пр-ту Гагаріна в місті Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Ковальова О. В. та автомобіля «Тойота Спрінтер», державний номерний знак 48867 ОА (далі Автомобіль 1), під керуванням Іванішена М. А. (власник Самохвалов С. М.)

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

15.01.2014 страхувальник позивача Янкова Т. Д. звернулась до позивача з заявою про страхову виплату вх. № 116 (а.с. 27, 27зворот).

Згідно з замовленим позивачем у ТОВ «Гарант-Асістанс» автотоварознавчім дослідженням, за результатами якого 30.01.2014 складено Дослідження № АХ3009ВМ-30.01/2 (а.с. 28-37), матеріальний збиток, завданий власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, розмір якого визначений на підставі протоколу огляду автомобіля і калькуляції відновлювального ремонту, складає 26 353,06 грн.

При цьому, вказаний збиток дорівнює вартості відновлювального ремонту Автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу, як то передбачено умовами страхування (п. 4 Додатку № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 09.07.2010 до Договору, відповідно до якого страхування здійснюється без урахування зносу Автомобіля).

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № СТ-14-422/1 від 18.02.2014 та розрахунком страхового відшкодування (а.с. 13, 13 зворот), з урахуванням того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 2% (додаткова угода № 1 від 09.07.2010) від страхової суми, обрахованої в порядку, визначеному п. 5.4 Договору (станом на 6 рік страхування становить 55% від дійсної вартості Автомобіля, визначеної в Договорі (170 032*55%=93 517,60 грн.), тобто в 1 870,35 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 24 482,71 грн. (26 353,06-1 870,35).

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору), страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту Договору слідує, що вигодонабувачем за Договором є Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В заяві про страхову виплату № 116 від 15.01.2014 страхувальник Янкова Т. Д. не вказала, в якому саме порядку вона просить виплатити спірне страхове відшкодування, проте в заяві від 12.02.2014 (а.с. 22) водій Ковальов О. В. просив страхове відшкодування виплатити на СТО ФОП Рогозян А. І.

Листом № 10.1-186/67-2226 від 03.02.2014 (а.с. 20) ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив про те, що він не заперечує проти перерахування страхового відшкодування на рахунок ремонтного підприємства або видачі клієнту готівкою у разі відновлення автотранспорту клієнтом самостійно.

У страховому акті № СТ-14-422/1 від 18.02.2014 вирішено виплату страхового відшкодування здійснити на рахунок ФОП Рогозян А. І.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 00057 від 18.01.2014 (а.с. 19) страхове відшкодування в сумі 24 482,71 грн. перераховано позивачем Фізичній особі-підприємцю Рогозян А. І. (особі, яка в подальшому, як вбачається з рахунку № АР-00026 від 11.02.2014 (а.с. 38), здійснювала ремонт Автомобіля).

З відмітки банку на вказаному платіжному доручення слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі відповідно до умов Договору.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано водія Іванішена М. А., що підтверджується постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.01.2014 у справі № 641/670/14-п, провадження № 3/641/258/2014 та довідкою № 9333994 про дорожньо-транспортну пригоду (вих. № 38/156/з від 20.01.2014) (а.с. 15, 16).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З витягу з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 42) та з копії полісу № АС/2829217 (а.с. 85) слідує, що станом на 14.01.2014 (дата ДТП) цивільно-правова відповідальність Іванішина М. А. як страхувальника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, згідно з чинним законодавством відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності Іванішина М. А. (особи, яка визнана винною у спірній ДТП) має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, у випадку звернення до нього з відповідною заявою особи, яка має таке право згідно з ч. 4 ст. 36 Закону, в тому числі позивача як особи, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, а також самої постраждалої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання спірного страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу вих. № 09-06-02/12865 від 09.07.2014 (а.с. 14), в якій з посиланням на обставини спірної ДТП, просив сплати 24 482,71 грн. за вказаними позивачем реквізитами. На доказ направлення вказаної заяви до матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0208102237897з відміткою про отримання 14.07.2014 відповідачем (а.с. 14 зворот).

За твердженням відповідача, листом № 6145-31 від 12.09.2014 (а.с. 52) він повідомив позивача про те, що за наслідками спірної ДТП ним виплачено Янковій Т. Д. страхове відшкодування в сумі 13 480,89 грн. за її заявою, з огляду на що відповідач не має підстав для повторної виплати страхового відшкодування по даному випадку.

Проте, враховуючи, що відповідачем до матеріалів справи не додано доказів направлення вказаного листа позивачу, якій факт його отримання заперечує, суд не може вважати доведеним факт направлення такого листа відповідачем позивачу.

Спірне страхове відшкодування позивачу виплачено не було, наслідком чого і стало його звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позивача, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 11 001,82 грн., визначивши вказаний розмір виходячи з розміру збитку, встановленого позивачем, віднявши від вказаної суми суму, фактично виплачену відповідачем Янковій Т. Д.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач є особою, яка має відшкодувати завдані спірною ДТП збитки, проте вважає передчасним висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення майнових вимог позивача з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що одночасно із зверненням до позивача Янкова Т. Д. звернулася до відповідача як страховика винної у спірній ДТП особи з заявою про настання страхового випадку (а.с. 55-62).

За замовленням відповідача, Регіональним партнером ТОВ «Декра Експерт» ФОП Тіхоніним А. В. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12680 від 29.11.2011) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 06.02.2014 складено Звіт № 49/02/14 про оцінку вартості (розміру збитків), заподіяних пошкодженням транспортного засобу (далі Звіт) (а.с. 63-84), згідно з яким вартість відновлювального ремонту складає 25 192,67 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування на загальну суму 2 018,89 грн.), коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,4445, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу (матеріальний збиток, завданий власнику Автомобіля з урахуванням зносу) складає 15 499,78 грн.

Згідно зі складеним відповідачем Страховим актом № UA2014011400045/L01/01 від 03.03.2014 та розрахунком страхового відшкодування (а.с. 53. 54), з урахуванням того, що франшиза за полісом № АС/2829217 становить 0 грн. та того, що присуджену до виплати суму відповідач зменшив на суму ПДВ на запчастини 2 018,89 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 13 480,89 грн. (15 499,78-2 018,89).

В листі Верховного суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» зазначено, що нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 № 10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Отже, у випадку проведення ремонту пошкодженого автомобіля особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ, а у випадку виконання таких робіт особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ - без урахування ПДВ.

Як слідує зі змісту Звіту, суму збитку оцінювачем визначено з урахуванням суми ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування, в той час як з рахунку № АР-00026 від 11.02.2014, виставленого Фізичною особою-підприємцем Рогозяном Анатолієм Івановичем (а.с. 38), який є особою, яка здійснювала ремонт Автомобіля, слідує, що вказана особа не є платником ПДВ.

З огляду на вказані обставини, відповідач правомірно визначив страхове відшкодування, яке він зобов'язаний виплатити за наслідками спірної ДТП, в сумі 13 480,89 грн. без врахування суми ПДВ.

З матеріалів справи слідує, що за заявою Янкової Т. Д. як постраждалої особи відповідач виплатив страхове відшкодування в сумі 13 480,89 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 20966 від 04.03.2014 (а.с. 97) та наданою Райффайзен банк Аваль довідкою № 81-14-3-00/401 від 04.03.2015.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт виконання відповідачем його обов'язку як страховика цивільно-правової відповідальності Іванішина М. А. (особи, яка визнана винною у спірній ДТП) по виплаті постраждалій особі страхового відшкодування у повному обсязі.

Висновок суду першої інстанції про те, що відповідач має обов'язок відшкодувати позивачу різницю між сумою відшкодування, яку останній як страховик майна визначив виходячи з умов укладеного зі своїм страхувальником Янковою Т. Д. Договору, та сумою, яку виплатив відповідач Янковій Т. Д. як постраждалій особі виходячи з вимог Закону та умов Полісу № АС/2829217, колегія суддів вважає помилковим, оскільки відповідач як особа, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП, має діяти у порядку, встановленому Законом, ст. 29 якого встановлює, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, в той час як договірні відносини між позивачем та його страхувальником, за якими позивач зобов'язався відшкодовувати страхувальнику вартість відновлювального ремонту застрахованого майна без врахування зносу, є обов'язковими лише для осіб, які прийняли на себе такі зобов'язання, підписавши Договір, та не можуть бути підставою для виникнення у відповідача відповідного обов'язку.

За обставин, що склалися, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 24 482,71 грн. визнаються необґрунтованими та такими, у задоволенні яких слід відмовити повністю. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Водночас, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що Янкова Т. Д. у поданій позивачу заяві про страхову виплату зазначила про те, що зобов'язується негайно письмово повідомити позивача у разі отримання (або подання відповідних документів) часткового або повного відшкодування заподіяноїй їй шкоді від інших фізичних та/або юридичних осіб (а.с.27 зворот), проте вказане зобов'язання не виконала, що призвело до виникнення майнового спору між позивачем та відповідачем, вирішувати який довелося у судовому порядку.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/24694/14 підлягає зміні, у задоволенні позову відмовляється повністю.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати сторін по справі, а саме витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/24694/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/24694/14 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/24694/14 в редакції:

« 1. В позові відмовити повністю.»

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, ідентифікаційний код 20782312) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/24694/14.

Повний текст постанови складено: 16.03.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій