Постанова № 43098437, 10.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа № 905/2517/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є. , суддя Россолов В.В.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Мельник В.В. за довіреністю від 18.04.2014 року № 14-93,

відповідача - Богинська Т.Н. за довіреністю від 21.11.2014 р. № 37/01 та Коваль Л.Л. за довіреністю від 21.11.2014 р. № 39/01;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 674Д1-28) на рішення Господарського суду Донецької області від 04 червня 2014 року у справі № 905/2517/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ;

до Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа", м. Маріуполь Донецької області;

про стягнення 167244029,29 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ККП «Маріупольтепломережа» про стягнення з відповідача 167244029,29 грн. по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13/2387-ТЕ-7, в т.ч.: 153073123,31 грн. основного боргу, 9158741,17 грн. пені, 3128411,93 грн. 3% річних та 1883753,51 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.06.2014 р. у справі № 905/2517/14 (суддя Зекунов Е.В.) позовні вимоги задоволено частково. За клопотанням відповідача зменшено розмір пені на 50%. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 153073123,31 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1871517,88 грн., 3% річних у розмірі 3128411,93 грн. та пеню в розмірі 4579370,58 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 17.06.2014 р. № 14/2-520 на рішення Господарського суду Донецької області від 04.06.2014 р. у справі № 905/2517/14, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 4579370,59 грн. пені, та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 4579370,59 грн. пені. Апеляційну скаргу обґрунтовує з посиланням на неправомірність зменшення пені на 50%, оскільки відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені. Вважає, що зменшення пені причиняє позивачу значні додаткові збитки, чим порушує його права та інтереси.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. у справі № 905/2517/14 порушено провадження за даною апеляційною скаргою, розгляд скарги призначено на 22.07.2014 р.

Однак, розгляд апеляційної скарги Донецьким апеляційним господарським судом здійснено не було, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із заявою б/н від 29.12.2014 р. про прийняття до розгляду матеріалів апеляційної скарги по справі № 905/2517/14 за вже поданою апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. у справі № 905/2517/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 10.03.2015 р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Івакіної В.О., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р., у зв'язку з хворобою судді Камишевої Л.М., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є, суддя Россолов В.В.

Судове засідання за клопотанням відповідача було проведене в режимі відеоконференції в порядку ст. 741 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2015 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 2960 від 23.02.2015 р.) та представники відповідача в судовому засіданні 10.03.2015 р. не погоджуються з доводами, викладеними в апеляційній скарзі позивача, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначають, що на даний час основний борг в сумі 153073123,31 грн. погашено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та ККП «Маріупольтепломережа» (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7 (т. 2 а.с. 43-48).

Згідно п. 1.1 цього договору продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору, газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

В розділі 2 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7 сторони узгодили обсяги природного газу, які продавець має передати покупцеві, та передбачили можливість змінювати ці обсяги в установленому порядку.

Зокрема, в п. 2.1. зазначеного договору сторони визначили, що з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. продавець передає покупцеві газ обсягом до 143962,6 тис. куб.м.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7, приймання-передача газу оформляється актами приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 5.2 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7, ціна за 1000 куб.м. газу становить 1309,20 грн. з ПДВ.

В п. 5.5 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7 сторони визначили загальну вартість договору в сумі 188475835,92 грн. з ПДВ.

У відповідності до п. 11.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7, договір набув чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7 позивач протягом січня-грудня 2013 р. поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 187085618,70 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2013 р. на суму 29834,05 грн.; від 28.02.2013 р. на суму 21730,10 грн.; від 31.03.2013 р. на суму 20684,04 грн.; від 30.04.2013 р. на суму 6377,12 грн.; від 31.08.2013 р. на суму 1824300,81 грн.; від 26.09.2013 р. на суму 33559420,10 грн.; від 26.09.2013 р. на суму 27425753,94 грн.; від 26.09.2013 р. на суму 26715539,13 грн.; від 26.09.2013 р. на суму 12923934,07 грн.; від 26.09.2013 р. на суму 2281917,26 грн.; від 26.09.2013 р. на суму 2371203,41 грн.; від 26.09.2013 р. на суму 2101457,15 грн.; від 30.09.2013 р. на суму 2738748,22 грн.; від 31.10.2013 р. на суму 20013928,93 грн.; від 31.10.2013 р. на суму 7944,23 грн.; від 30.11.2013 р. на суму 22278774,23 грн.; від 30.11.2013 р. на суму 14661,72 грн.; від 31.12.2013 р. на суму 24921,93 грн. та від 24.02.2014 р. на суму 32724488,26 грн. (т. 2 а.с. 51-69). Зазначені акти підписані уповноваженими представниками покупця, продавця та газорозподільної організації та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу в частині оплати за отриманий природний газ виконав частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 153073123,31 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції відповідачем не була сплачена заборгованість в сумі 153073123,31 грн.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 153073123,31 грн. й підстави для скасування рішення Господарського суду Донецької області від 04.06.2014 р. у справі № 905/2517/14 в зазначеній частині відсутні.

Крім того позивачем нараховано до стягнення з відповідача 9158741,17 грн. пені, 3128411,93 грн. 3% річних та 1883753,51 грн. інфляційних нарахувань.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7 сторони встановили відповідальність покупця за невиконання умов договору щодо здійснення оплати за переданий газ у вигляді сплати продавцю пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру пені на 95%.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача пені в сумі 4579370,58 грн., зважаючи на таке.

Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки суд має взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру неустойки є правом суду та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - ККП «Маріупольтепломережа» є комунальним підприємством, яке є єдиним централізованим теплопостачальником у місті Маріуполі та використовує отриманий у позивача газ для виробництва теплової енергії у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери міста, в т.ч. у 88 дитячих садків, 72 школи, 36 лікувальних установ та організацій. Підприємство надає послуги з теплопостачання по збитковим тарифам, витрати на виробництво теплової енергії невчасно та не в повному обсязі компенсуються з державного бюджету, у зв'язку з чим ККП «Маріупольтепломережа» знаходиться у важкому фінансовому стані. Крім того, ситуація щодо отримання платежів з оплати послуг з теплопостачання від споживачів ускладнюється, у зв'язку з проведенням на частині території міста Маріуполя антитерористичної операції, починаючи з 13 квітня 2014 р. Несвоєчасність розрахунків призводить до нестачі коштів у підприємства та виникненню заборгованості перед газопостачальним підприємством. Стягнення пені у великому розмірі може призвести до вилучення обігових коштів підприємства та поставити під загрозу можливість забезпечення теплом споживачів міста Маріуполя.

Враховуючи викладене та те, що до неналежного виконання відповідачем зобов'язання по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7 призвели обставини, які не залежать від відповідача, а також враховуючи, що сума штрафних санкцій є надмірно великою, висновок суду першої інстанції про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача пені в сумі 4579370,58 грн. відповідає вимогам ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що протягом 2013 року відповідачем було прострочено виконання грошових зобов'язань щодо оплати вартості спожитого газу, та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 1871517,88 грн. та 3% річних у розмірі 3128411,93 грн.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (зі змінами), Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької обласної державної адміністрації, ККП «Маріупольтепломережа» та НАК "Нафтогаз України" були прийняті Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 524 від 13.03.2014 р., № 938 від 17.04.2014 р., № 1164 від 19.05.2014 р., № 1448 від 20.06.2014 р., № 1627 від 23.07.2014 р. та № 1770 від 08.09.2014 р., якими передбачено порядок проведення сторонами взаєморозрахунків за природний газ, поставлений у 2013 році по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7.

Зокрема, відповідно до п. 2.5 Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 524 від 13.03.2014 р., ККП «Маріупольтепломережа» перераховує на користь НАК "Нафтогаз України" 2838014,15 грн. за природний газ за 2013 рік по договору від 28.12.2012 р. № 13/2387-ТЕ-7 (т. 2 а.с. 96-97).

Відповідно до п. 2.5 Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 938 від 17.04.2014 р., ККП «Маріупольтепломережа» перераховує на користь НАК "Нафтогаз України" 2999539,88 грн. за природний газ за 2013 рік по договору від 28.12.2012 р. № 13/2387-ТЕ-7 (т. 2 а.с. 99-100).

Відповідно до п. 2.5 Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1164 від 19.05.2014 р., ККП «Маріупольтепломережа» перераховує на користь НАК "Нафтогаз України" 2520116,97 грн. за природний газ за 2013 рік по договору від 28.12.2012 р. № 13/2387-ТЕ-7 (т. 2 а.с. 102-103).

Відповідно до п. 2.5 Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1448 від 20.06.2014 р., ККП «Маріупольтепломережа» перераховує на користь НАК "Нафтогаз України" 1361822,70 грн. за природний газ за 2013 рік по договору від 28.12.2012 р. № 13/2387-ТЕ-7 (т. 2 а.с. 105-106).

Відповідно до п. 2.5 Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1627 від 23.07.2014 р., ККП «Маріупольтепломережа» перераховує на користь НАК "Нафтогаз України" 1300110,75 грн. за природний газ за 2013 рік по договору від 28.12.2012 р. № 13/2387-ТЕ-7 (т. 2 а.с. 108-109).

Відповідно до п. 2.5 Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1770 від 08.09.2014 р., ККП «Маріупольтепломережа» перераховує на користь НАК "Нафтогаз України" 1326684,71 грн. за природний газ за 2013 рік по договору від 28.12.2012 р. № 13/2387-ТЕ-7 (т. 2 а.с. 111-112).

Крім того, 14.10.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької обласної державної адміністрації, Управлінням Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, Департаментом фінансів Маріупольської міської ради, Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради, ККП «Маріупольтепломережа» та НАК "Нафтогаз України" був укладений договір про організацію взаєморозрахунків № 753/30 (т. 2 а.с. 122-123).

Вказаним договором про організацію взаєморозрахунків передбачено організацію проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30, зокрема, погашення заборгованості за природний газ, поставлений у 2013 році по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7.

В п. 17 договору про організацію взаєморозрахунків № 753/30 від 14.10.2014 р., сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

На виконання Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 524 від 13.03.2014 р., № 938 від 17.04.2014 р., № 1164 від 19.05.2014 р., № 1448 від 20.06.2014 р., № 1627 від 23.07.2014 р. та № 1770 від 08.09.2014 р. та договору про організацію взаєморозрахунків № 753/30 від 14.10.2014 р., відповідачем було перераховано позивачеві 153073123,31 грн., в т.ч.: 21.03.2014 р. на рахунок позивача по платіжному дорученню № 3 від 20.03.2014 р. було зараховано 2838014,15 грн.; 26.05.2014 р. на рахунок позивача по платіжному дорученню № 4 від 26.05.2014 р. було зараховано 2999539,88 грн.; 03.07.2014 р. на рахунок позивача по платіжному дорученню № 6 від 27.06.2014 р. було зараховано 1361822,70 грн.; 22.09.2014 р. на рахунок позивача по платіжному дорученню № 7 від 29.08.2014 р. було зараховано 1300110,75 грн.; 31.10.2014 р. на рахунок позивача по платіжному дорученню № 8 від 01.10.2014 р. було зараховано 1326684,71 грн. та 21.11.2014 р. на рахунок позивача по платіжному дорученню № 11 від 12.11.2014 р. було зараховано 143564848,30 грн. (т. 2 а.с. 90-92, 94).

На час розгляду справи судом першої інстанції докази погашення заборгованості за природний газ, поставлений у 2013 році по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7 були відсутні, тому місцевий господарський суд прийняв обґрунтоване рішення.

Враховуючи, що повне погашення заборгованості за газ, поставлений у 2013 році по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-2387-ТЕ-7, в сумі 153073123,31 відбулось після прийняття рішення судом першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в частині стягнення основного боргу в сумі 153073123,31 грн., інфляційних нарахувань в сумі 1871517,88 грн. та 3% річних в сумі 3128411,93 грн. рішення слід залишити без змін. Докази здійснення оплати основного боргу в сумі 153073123,31 грн. необхідно врахувати на стадії виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення Господарського суду Донецької області від 04.06.2014 р. у справі № 905/2517/14, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 04 червня 2014 року у справі № 905/2517/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 16.03.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Россолов В.В.