Ухвала суду № 43098348, 11.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/61/15

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Реєстраційної служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними дій, скасування реєстрації речового права, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, в яких просив:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження відповідача №422/А - 2012 від 29.03.2012 року;

- скасувати реєстрацію речового права зареєстрованого органом державної реєстрації прав Міністерства юстиції України у Комінтернівському районі Одеської області від 04.12.2012 року за фізичною особою на земельну ділянку з кадастровим номером - 5122786400:01:001:2810 (підстава незаконне Розпорядження М422/А-2012).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у відкритті провадження було відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що ухвала постановлена з порушенням процесуального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи питання, суд першої інстанції виходив із того, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що у відносинах, які склалися між сторонами, зазначені суб'єкти як власники землі вільні у виборі особи щодо надання їй права (власності, оренди) на земельну ділянку в порядку, встановленому законом, при цьому вони не здійснюють владних управлінських функцій.

Проте на думку суду апеляційної інстанції, вказані висновки місцевого суду є передчасними, оскільки зроблені без належного дослідження фактичних обставин та системного аналізу норм матеріального та процесуального права відносно правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень згідно з пунктом 7 частини першої вищезгаданої статті КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 3 частини першої статті 163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

Відповідно до п.9 Постанови Пленума Вищого адміністративного суду, від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справ «Про судове рішення в адміністративній справі» мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін.

У мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 2442 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини згідно із Законом України від 23 лютого 2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, суд першої інстанції, надаючи правову оцінку позовній вимозі про визнання протиправними та скасування розпорядження відповідача №422/А - 2012 від 29.03.2012 року посилався на постанови Верховного суду України від 09.12.2014 року у справі за позовом ТОВ «Полтаваекопродукт-2», від 11.11.2014 року у справі за позовом першого заступника прокурора Вінницької області та від 16.12.2014 року за позовом ТОВ «Інститут соціальних технологій».

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому, як зазначив Верховний суду України у постанові від 20.01.2015 року у справі № 21-614а14, номер судового рішення в ЄДРСРУ 42576427 подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зі змісту постанови Верховного суду України від 09.12.2014 року у справі за позовом ТОВ «Полтаваекопродукт-2» вбачається, що в цьому випадку мова йшла про скасування розпорядження РДА про передачу в оренду спірних земельних ділянок.

Водночас зі змісту постанови Верховного суду України від 11.11.2014 року у справі за позовом першого заступника прокурора Вінницької області вбачається, що за тих обставин ставилась вимога про скасування рішення ради про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду.

Крім того зі змісту постанови Верховного суду України від 16.12.2014 року за позовом ТОВ «Інститут соціальних технологій» вбачається, що в цьому випадку мова йшла про скасування ухвал Міськради, якими надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Натомість у вказаному адміністративному позові ставиться вимога про скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо приватизації земельних ділянок та скасування реєстрації речового права.

Окрім того, у вищезазначених рішеннях Верховний суд України констатував , що позивачі звертались до суду із вимогами про захист своїх цивільних прав, оскільки передача третій особі спірними рішеннями відповідача у постійне користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку призведе не незаконного позбавлення його права власності на розташовану на цій земельній ділянці будівлю.

Проте у адміністративному позові ОСОБА_1 не міститься правове обґрунтування позову, як порушення його права власності на земельну ділянку. ( а.с.14-17).

Встановлення судом за захистом яких саме порушених прав звернулась особа є суттєвим у даному випадку, оскільки Верховний суд України у постанові від 15 квітня 2008 року по справі № 21-1022во17, номер в ЄДРСРУ 3399551 визначив певні випадки, коли подібні правовідносини можуть розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

При цьому, приймаючи спірне розпорядження, Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, ухвалила одне з попередніх (проміжних) організаційно-правових рішень у сфері регулювання земельних відносин, наявність яких в сукупності може юридично підтвердити право на земельну ділянку.

Водночас надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10 грудня 2013 року, № рішення в ЄДРСРУ 36475602.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновку суду першої інстанції з того приводу, що Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, виносячи спірне розпорядження вирішувала питання щодо остаточної передачі земельної ділянки у власність чи оренду, тобто вирішувала питання як власник спірних земельних ділянок.

Передумовою виникнення права власності чи користування земельною ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно чинного земельного законодавства України є рішення органу місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України в рішенні №1-6/2010 від 01 квітня 2010 року (у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України) визначив, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 ст.13 Закону України від16.10.1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний суд України» Конституційний суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-281а14, номер судового рішення в ЄДРСРУ 41392546.

Суд першої інстанції, в порушення вищенаведеної норми Закону, вищевказане рішення Конституційного Суду України до спірних правовідносин не застосував та належним чином не мотивував їх не застосування.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження щодо позовних вимог про скасування рішення Комінтернівської РДА є передчасним, а отже не законним.

Стосовно позовної вимоги про скасування реєстрації речового права зареєстрованого органом державної реєстрації прав Міністерства юстиції України у Комінтернівському районі Одеської області від 04.12.2012 року за фізичною особою на земельну ділянку з кадастровим номером - 5122786400:01:001:2810 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, виходячи з природи спірних правовідносин та аналізу наведених законодавчих положень, очевидним є висновок, що Реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області, реєструючи речове право на земельну ділянку, виступала не як власник землі на земельну ділянку, а як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Відповідно до приписів ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Позовним вимогам, пред'явленим до Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області правова оцінка судом першої інстанції не надана.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 204 КАС України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 199; п.4 ч.1 ст. 202; п.3 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі 815/61/15/ - скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її постановлення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Суддя

Суддя