Постанова № 43098352, 03.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4891/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.,

суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001312206 та № 0001322206 від 13 травня 2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скарги з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб, зокрема, його контрагентів за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявністю підтвердження факту здійснення господарської операції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, ТОВ "РАФ-ПЛЮС" є юридичною особою, платником податку на додану вартість та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеса з 24 листопада 2000 року.

Податковим органом, згідно направлення № 000838/685 від 01 квітня 2014 року, прийнятого відповідно до постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20 січня 2014 року, наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 740 від 01 квітня 2014 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "РАФ-ПЛЮС" з питань взаємовідносин з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2219/15-53-22-06/31185987 від 18 квітня 2014 року.

В ході перевірки встановлено наступні порушення товариством: п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, у сумі 102 065 грн. (у тому числі за 2013 р. податковий період, у розмірі 102 065 грн.); п. 198.3 п. 198.4 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.4 п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, у сумі 107 436 грн. (у тому числі в розрізі періодів звітності: за квітень 2013 р. - 96 236 грн., за травень 2013 р. - 11 200 грн.).

Порушення ґрунтуються на господарських операціях позивача з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", які не містять у суті своїх розумних економічних, або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

В акті перевірці зазначається, що СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України. В ході досудового розслідування допитана засновник та директор (головний бухгалтер) ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" ОСОБА_4 повідомила, що вказане підприємство вона зареєструвала з метою отримання матеріальної вигоди без наміру здійснення господарської діяльності, будь-яких фінансово-господарських документів, як директор, вона не підписувала.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001312206 від 13 травня 2014 року, за формою "Р", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 153 098 грн. (з яких: 102 065 грн. - за основним платежем, 51 033 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0001322206 від 13 травня 2014 року, за формою "Р", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 161 154 грн. (з яких: 107 436 грн. - за основним платежем, 53 718 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а укладені ним господарські операції з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" не мають юридичної сили та не підтверджені належними доказами, так як складені з метою надання податкової вигоди та ухилення від сплати податків, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

З такими висновками не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування податкового кредиту вплинули господарські операції позивача з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Так, між ТОВ "Раф-Плюс" та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" укладено договір № 56 від 25 березня 2013 року та договір № А503 від 30 квітня 2013 року, відповідно до умов яких, виконавець зобов'язаний виконувати замовнику послуги по розвантаженню неякісної продукції. Згідно цих договорів замовник зобов'язаний по мірі необхідності надавати виконавцю заявки на надання послуг, в яких вказується місце розвантаження, найменування неякісної продукції, кількість неякісної продукції та час розвантаження. Строк дії по вищевказаним договорам з моменту підписання до 31 грудня 2013 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору судом зібрано наступні докази: податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року; розрахунок коригування сум податку на додану вартість за травень 2013 року; розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2013 року; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року; акти приймання-передачі наданих послуг отриманих позивачем від контрагента ТОВ "Компанія Глобал-Маркет"; податкові накладні за квітень та травень 2013 року; платіжні доручення, що підтверджують безготівкову оплату отриманих послуг.

За наслідком господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Із зібраних доказів вбачається, що факт надання послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції, надання послуг та їх оплата, яка узгоджується з метою діяльності товариства.

В даному випадку при проведенні перевірки податковим органом не виявлено будь-яких порушень податкового законодавства, або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача, а фактично встановлено порушення з боку контрагента.

Колегія вважає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку з ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Фактичною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит став акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" та пояснення громадянки ОСОБА_4 (керівник ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців), в яких вона заперечує свою участь в господарській діяльності підприємства та підтверджує, що зареєструвала підприємство на себе за грошову винагороду.

Колегія суддів вважає, що правові підстави визнання підприємство фіктивним, а як наслідок визнання недійсними господарських операцій підприємства, виникають лише у разі доведеності, в порядку кримінального провадження, ознак цієї фіктивності в діях керівництва суб'єкта господарювання.

В даному випадку, податковим органом не доведено фіктивності ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", так як пояснення керівника підприємства, не являються належними доказами для підтвердження фіктивної діяльності вищезазначеного підприємства.

Такої ж правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби " та у своїх численних судових рішеннях по аналогічним справам, зокрема по справі № К/800/50977/14 від 07 жовтня 2014 року, № К/800/55459/14 від 03 листопада 2014 року та № К/800/57287/14 від 12 листопада 2014 року.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем підтверджено розмір ПДВ за вищевказаними операціями - оскаржувані рішення податкового органу є необґрунтованим та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеській області про скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеській області від 13 травня 2014 року № 0001312206 та № 0001322206.

Стягнути з Державного Бюджету України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс", сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, у розмірі 2923,2 гривні.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло