Ухвала суду № 4308843, 18.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

“18” червня 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Пилипчук Н.Г.

                        Рибченка А.О

Федорова М.О.  

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від 06 липня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 року

у справі АС-04/275-06

за позовом               Відкритого акціонерного товариства «Балцем»

до                               Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У травні 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Балцем» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Балаклійської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області,про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договір про надання послуг № 77/12-05 від 08 червня 2005 року укладено в межах здійснюваної ним господарської діяльності з метою дотримання вимог Правил технічної експлуатації залізниць України, а відтак вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення недійсними.

Постановою Господарського суду Харківської області від 06 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 року, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, а саме: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР) та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР).

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт № 579/23-104/00293060 від31 жовтня 2005 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7Закон України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, яке проявилось в придбанні позивачем товарів та послуг, що не пов’язані з його виробничими потребами.

На підставі Акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002892301/0 від 08 листопада 2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 76 753 грн. 08 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача №№ 0002892301/0 від 08 листопада 2005 року та № 0002892301/1 від 02 грудня 2005 року (прийнятого за наслідками адміністративного оскарження) визнано недійсними в частині донарахування суми податку на додану вартість у сумі 16796 грн. та штрафних санкцій у сумі 6718 грн. 40 коп.з огляду на те, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновком судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08 червня 2005 року між позивачем та ТОВ «Укрспецбуд 2» укладено договір про надання послуг № 77/12-05 від 08 червня 2005 року, згідно якого останній зобов’язався здійснити перевірку придатності вагонів, хоперів в комерційному відношенні для перевезення вантажу та відповідності вагонів Правилам технічної експлуатації залізниць України, а також надати консультації з приводу придатності провізних документів та з приводу затвердження планів перевезення.

Факт надання зазначених послуг підтверджено даними актів виконаних робіт, на підставі яких виставлено рахунки №№ 30/06-01, 30/06-02, 30/06-03 від 30 червня 2005 року, які оплачено позивачем 13 липня 2005 року, що підтверджено платіжними документами.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР) до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, врахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуги з метою дальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вагони, перевірку яких здійснено ТОВ «Укрспецбуд 2», призначено саме для здійснення перевезень вантажів позивача, у відповідності до договору №02116121/12-01 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 03 травня 2001 року, тобто отримані послуги безпосередньо пов’язані з його виробничими потребами.

Також колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності посилання відповідача на те, що договором №02116121/12-01 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 03 травня 2001 року, який діяв на момент укладення договору про надання послуг №77/12-05 від 08 червня 2005 року, передбачено надання позивачу таких послуг якперевірка вагонів на придатність в комерційному відношенні для перевезення вантажу та їх перевірки на технічну придатність, оскільки даний факт податковим органом не було досліджено та встановлено під час проведеної перевірки, та не відображено в Акті, який був підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, якою визнано податкові повідомлення-рішення № 0002892301/0 від 08 листопада 2005 року та № 0002892301/1 від 02 грудня 2005 року недійсними в частині донарахування суми податку на додану вартість у сумі 16796 грн. та штрафних санкцій у сумі 6718 грн. 40 коп.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської областівідхилити.

Постанову Господарського суду Харківської області від 06 липня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 рокуу даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

(підпис)

Рибченко А.О.                

      (підпис)

Федоров М.О.