Ухвала суду № 4308835, 18.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“18” червня 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

 головуючого                                Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 15.05.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду  від 25.07.2006р.

у справі  № АС-03/145-06

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромекспорт»

до                               Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі                 м. Харкова

про                             визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У березні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопромекспорт» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000062200/0 від 27.01.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що така форма акта ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення може застосовуватись лише щодо обов’язків по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування». Проте, штрафні санкції за порушення строків розрахунків в іноземній валюті не належать до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу. За вказаних обставин спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним в частині визначення суми пені у розмірі 15918,11 грн. податковим зобов’язанням.

Постановою Господарського суду Харківської області від 15.05.2006р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду  від 25.07.2006р., позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими в справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому             статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства позивачем за період з 01.04.-01.12.2005р., за результатами якої складено Акт                       №  13/22-007/32236948 від 18.01.2006р. (далі – Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення статті 1 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062200/0 від 27.01.2006р. про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 15918,11 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Законом України від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» передбачено вичерпний перелік податків та зборів (обов’язкових платежів), але пеня за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті до вказаного переліку не входить. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним в частині визначення суми пені податковим зобов’язанням.

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за порушення позивачем граничних строків розрахунків в іноземній валюті було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке по своїй суті є податковим повідомленням, відповідно до статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  (далі - Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ) та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р.

У преамбулі Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

Пунктами 1.2 та 1.9 статті 1 вищезазначеного Закону визначено, що податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання та погасити суму податкового боргу.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ.

За змістом статей 14 та 15 Закону України від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ  пеня за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті не передбачена в якості одного з видів податків або зборів.

Отже, обов’язок резидента зі сплати пені за вказане порушення не належить до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу.

Як вірно зазначили суди першої та другої інстанцій, штрафні санкції за порушення податкового законодавства передбачені статтею 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ. Проте, сплата пені за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті відповідно до Закону України Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР даною нормою матеріального права не передбачена.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність прийняття податковим органом за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті такого акта ненормативного характеру як податкове повідомлення-рішення.  

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.      

            Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Господарського суду Харківської області від 15.05.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду  від 25.07.2006р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

(підпис)

Рибченко А.О.                

      (підпис)

Федорова М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальнийсекретар: