Ухвала суду № 4308643, 23.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-4005/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        23   квітня  2009 року                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постановугосподарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2006 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 року

у справі№ 16/266

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіверщина-Інвест»

доЧернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання відсутності повноважень на проведення документальної невиїзної перевірки та визнання нечинними податкових повідомлень – рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2006 року ТОВ «Сіверщина-Інвест» звернулось до суду з позовом до Чернігівської МДПІ Чернігівської області про визнання відсутності права (повноважень) на проведення документальної невиїзної перевірки з 29 червня 2006 року по 03 липня 2006 року та нечинними податкових повідомлень – рішень № 0000212340/0 від 20 липня 2006 року, № 0000202340/0 від 20 липня 2006 року, № 0000192340/0 від 20 липня 2006 року, прийняті за наслідками перевірки.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2006 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 року постанову господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Чернігівська МДПІ Чернігівської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Чернігівська МДПІ Чернігівської області провела невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сіверщина-Інвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з повним зарахуванням в рахунок податку на додану вартість за січень 2005 року, за результатами якої було складено акт № 15/23/108/32611244 від 06 липня 2006 року.

20 липня 2006 року Чернігівська МДПІ Чернігівської області на підставі акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення – рішення:

- податкове повідомлення – рішення № 0000212340/0, яким визначила ТОВ «Сіверщина-Інвест» суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 53196, 00 грн., у тому числі 35464, 00 грн. – основний платіж та 17732, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення – рішення № 0000202340/0, яким виявила завищення суми бюджетного відшкодування на 65856, 00 грн., у тому числі за серпень 2004 року на 2549, 00 грн., за вересень 2004 року на 4530, 00 грн., за листопад 2004 року на 4279, 00 грн., за грудень 2004 року на 54498, 00 грн.;

- податкове повідомлення – рішення № 0000192340/0, яким виявила завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 118241, 00 грн., у тому числі 74107, 00 грн. – невідшкодовано, 47351, 00 грн. – відшкодовано, 23675, 50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Рішення судів попередніх інстанцій головним чином мотивовані тим, що відповідач провів перевірку позивача з порушенням вимог законодавства, що свідчить про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень – рішень.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що відповідачем фактично була проведена виїзна позапланова перевірка позивача без дотримання правових підстав на проведення такої перевірки та порядку, передбачених в Законі України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки), з урахуванням того, що відповідачем під час складання акта перевірки були використані відповіді на запити до інших податкових органів щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача з питань взаємовідносин з останнім, що відповідно до абзацу другого підпункту «в» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» під час проведення камеральної перевірки забороняється, тобто в порушення вимог п. 1 ст. 11 вищезазначеного Закону ним були перевищені повноваження.

Суди також вірно посилались на порушення відповідачем місячного строку проведення перевірки даних, заявлених у податковій декларації позивача за січень 2005 року, встановленого в підпункті 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент подачі декларації), оскільки перевірка проводилась з 29 червня 2006 року по 03 липня 2006 року.

Крім того, суди вірно посилались на порушення відповідачем вимог п. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в частинні направлення запрошення для проведення перевірки за іншою адресою (не за реєстраційною) з урахуванням того, що акт перевірки місцезнаходження № 1/23-023 від 22 вересня 2005 року не може слугувати беззаперечним доказом відсутності позивача за реєстраційною адресою на час призначення та проведення перевірки.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, акт перевірки був складений внаслідок незаконних дій відповідача, який провів перевірку позивача без повноважень, а тому він не може бути взятий до уваги, як доказ наявності порушень податкового законодавства з боку позивача з урахуванням положень п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327.

При цьому колегія суддів враховує те, що при формуванні податкового кредиту за наслідками операції придбання у ПП «Іділія» приміщення кафе вартістю 456030, 15 грн., в тому числі податок на додану вартість – 76005, 03 грн., та обладнання, яке знаходилось в приміщенні кафе, вартістю 73969, 85 грн., в тому числі податок на додану вартість – 12323, 31 грн., позивачем були виконані всі законодавчі вимоги, передбачені підпунктом 7.2.3 п. 7.2, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 п. 7.4, підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а ПП «Іділія» задекларувало відповідну суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Чернігівської МДПІ Чернігівської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий: _____ Л.І. Бившева

                                Судді:             ______ М.І. Костенко

                                                         ______ Н.Є. Маринчак

                                                        ______ М.О. Федоров

                                                         ______ Т.М. Шипуліна