Ухвала суду № 4308654, 26.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009 року          м. Київ                         К-8844/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді  Головчук С.В.,

суддів                      Амєліна С.Є.,

                               Кобилянського М.Г.,

   Мойсюка М.І.,

   Юрченка В.В.

при секретарі         Великохацькій В.В.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Української автокефальної Православної церкви та Релігійної громади Української автокефальної православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці в м. Рудки Самбірського району Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року

у справі за позовом Української автокефальної Православної церкви (далі – УАПЦ), Релігійної громади Української автокефальної православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці в м. Рудки Самбірського району Львівської області (далі – релігійна громада УАПЦ РПБ м. Рудки) до Львівської обласної державної адміністрації, Управління з питань внутрішньої політики Львівської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи – Релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату Церкви Різдва Пресвятої Богородиці в м. Рудки Самбірського району Львівської області про часткове скасування розпорядження представника Президента України у Львівській області, зобов’язання поновити реєстраційну справу релігійної громади УАПЦ РПБ м. Рудкита видачу свідоцтва про державну реєстрацію цієї релігійної громади, скасування державної реєстрації релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату м. Рудки Самбірського району Львівської області Церкви Різдва Пресвятої Богородиці та визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію цієї релігійної громади,

в с т а н о в и л а :

у січні 2007 року УАПЦ  та релігійна громада УАПЦ РПБ м. Рудки звернулися до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним        п. 5.3.1 розпорядження представника Президента України у Львівській області № 459 від 04 червня 1993 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель», поновлення державної реєстрації релігійної громади УАПЦ РПБ м. Рудки  та визнання недійсними установчих документів релігійної громади УПЦ РПБ РПБ     Київського патріархату м. Рудки Самбірського району Львівської області. Позивачі зазначали, що Статут релігійної громади УАПЦ РПБ м. Рудки був зареєстрований у встановленому порядку 15.10.1991 року, ця громада  отримала свідоцтво про реєстрацію юридичної особи та була включена до ЄДРПОУ під ідентифікаційним кодом 23976407. Лише у 2006 році стало відомо про внесення змін до Статуту релігійної громади згідно п. 5.3.1 розпорядження представника Президента України у Львівській області № 459 від 04 червня 1993 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель», яким змінено назву Українська Автокефальна Православна Церква на Українська Православна Церква Київського Патріархату. Позивач зазначає, що фактично змінено конфесійну приналежність всієї громади. Посилаючись на те, що зазначене розпорядження представника Президента України у Львівській області прийняте на підставі сфальсифікованого протоколу парафіяльних зборів від 16.05.1993 року, позивачі просили задовольнити позов.

В червні 2007 року позивачі уточнили вимоги та просили визнати недійсним протокол зборів громади церкви Різдва Пресвятої Богородиці                 м. Рудки від 16.05.2007 року, посилаючись на те, що парафіяльні збори у вказаний в протоколі день не відбувались.

Постановою Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2007 року позов задоволено частково, визнано нечинним та скасовано підпункт 5.3.1 пункту 5.3 частини 5 розпорядження представника Президента України у Львівській області № 459 від 04 червня 1993 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель». У частині припинення юридичної особи – релігійної громади УПЦ КП ЦРПБ м. Рудки, визнання недійсним запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації (перереєстрації) та щодо зобов’язання поновити реєстраційні документи релігійної громади УАПЦ ЦРПБ м. Рудки провадження у справі закрито. 

         Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2007 рокута прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Української автокефальної православної церкви відмовлено, а позовну заявурелігійної громади УАПЦ РПБ м. Рудки Самбірського району Львівської областізалишено без розгляду.

         У касаційних скаргах УАПЦта УАПЦ РПБ м. Рудки просять скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року та залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2007 року. Зазначають, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню  з наступних підстав.

Скасовуючи постанову Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2007 року та відмовляючи у задоволенні позову УАПЦ, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження представника Президента України у Львівській області не порушує права УАПЦ та не зачіпає її інтересів, оскільки УАПЦ як юридична особа на час реєстрації змін до Статуту УАПЦ РПБ м. Рудкине була  зареєстрована. Залишаючи позовну заяву релігійної громади УАПЦ РПБ м. Рудкибез розгляду, апеляційний суд вважав, що після прийняття розпорядження представником Президента України у Львівській області № 459 від 04 червня 1993 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель»така юридична особа припинила своє існування, а тому не може вважатися належним позивачем у справі.

Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитись не можливо.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 155 КАС України позовна заява залишається без розгляду, якщо її подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Адміністративна процесуальна дієздатність згідно ч.3 ст.48 УВС України належить органам державної влади, іншим органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про свободу совісті і релігійні організації». Згідно із ст.13 і 14 зазначеного Закону релігійні громади одержують правоздатність юридичної особи з моменту реєстрації їх статуту (положення) у обласній державній адміністрації.  

Як видно з матеріалів справи Статут УАПЦ РПБ м. Рудки зареєстрований рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради  №552 від 15.10.1991 року.

Відповідно до ст. 16 зазначеного Закону діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.

Згідно з пунктом 5.3.1 Розпорядження представника Президента України у Львівській області № 459 від 04 червня 1993 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель» змінено назву юридичної особи УАПЦ РПБ м. Рудкина УПЦ РПБ Київського патріархату м. Рудки. Відомості про реорганізацію або ліквідацію вказаної релігійної громади у справі відсутні.

 З довідки №1433 про включення до ЄДРПОУ релігійної громади УАПЦ РПБ м. Рудки та  свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи релігійної громади УПЦ КП в м. Рудки ЦРПБ видно, що ці юридичні особи мають один ідентифікаційний код – 23976407 (т.1 а.с.62,74). Отже, в даному випадку реорганізація (поділ, злиття, приєднання) або ліквідація юридичної особи не відбулась.

Враховуючи наведене, підстав для залишення позовної заяви УАПЦ РПБ Київського патріархату м. Рудки не було.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (ч.2 ст.220 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи позов в частині визнання незаконним підпункту 5.3.1 пункту 5.3 частини 5 розпорядження представника Президента України у Львівській області № 459 від 04 червня 1993 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель», суд першої інстанції виходив з того, що зазначене рішення прийняте без правових підстав та документально підтвердженої згоди релігійної громади УАПЦ РПБ м. Рудки.  Разом з тим суд першої інстанції закрив провадження у справі за позовними вимогами про визнання недійсними протоколу зборів громади парафіян церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки від 16 травня 1993 року, свідоцтва про державну реєстрацію релігійної громади УПЦ КП в м. Рудки церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Проте таких висновків господарський суд дійшов передчасно.

Згідно з ч.6 ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж   терміни, що і реєстрація статутів (положень). Відповідно до статті 12 цього Закону Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з’їздах, конференціях. Статут повинен містити відомості про: вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об’єднання; майновий стан релігійної організації; порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації та інші відомості, пов’язані з діяльністю релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Із зазначених норм закону слідує, що саме на загальних зборах віруючих громадян вирішуються питання, пов’язані з діяльністю релігійної організації як юридичної особи, яка користується правами і несе обов’язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту.

У пункті 6.1 Статуту парафії м. Рудки Церкви Різдва Пресвятої Богородиці Львівської єпархії УАПЦ, затвердженого керуючим Львівсько-Галицькою митрополією 08.07.1991 року та зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради  №552 від 15.10.1991 року  визначено право внесення змін і доповнень до даного Статуту Парафіяльними Зборами в тому ж порядку і в той же термін, що і реєстрація Статуту згідно ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (т.1 а.с.36-39).

          Отже, право вносити зміни до статуту релігійної організації належить до виключної компетенції загальних зборів цієї організації, а у даній справі Парафіяльних Зборів м. Рудки Церкви Різдва Пресвятої Богородиці УАПЦ.

За таких обставин вимога до суб’єкта владних повноважень про державну реєстрацію статутів, припинення юридичної особи, внесення змін до статутів тощо є похідною вимогою, а предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів парафіян.

Із змісту позовної заяви, поданої учервні 2007 року, видно, що позивачі просили визнати недійсним протокол зборів громади церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки від 16.05.2007 року, посилаючись на те, що ці парафіяльні збори у вказаний в протоколі день не відбувались. Фактично позивачами порушувалось питання про визнання недійсним рішення загальних зборів парафіян, на підставі якого видано розпорядження представника Президента України у Львівській області про внесення змін до Статуту релігійної громади.

Відповідно до ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою та може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з‘ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При розгляді справи суд першої інстанції на це уваги не звернув, не уточнив позовних вимог та закрив провадження у справі за позовними вимогами про визнання недійсним протоколу зборів громади від 16.05.2007 року щодо внесення змін до Статуту парафії.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції також не звернув уваги на вказані порушення господарським судом норм процесуального права.

Крім того, при вирішенні спору, який виник у 1993 році, суд першої інстанції керувався Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»,  який набрав чинність з 01.07.2004 року.

Статтею 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 223, 227, 230, 231, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, –

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Української автокефальної Православної церкви та Релігійної громади Української автокефальної православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці в м. Рудки Самбірського району Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року та постанову Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2007 року скасувати, справу направити до адміністративного суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили  з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України у строк та у порядку передбаченими статтями 237 – 239 КАС України.

Головуючий суддя        С.В. Головчук

судді        С.Є. Амєлін

        М.Г. Кобилянський

        М.І. Мойсюк

        В.В. Юрченко