Ухвала суду № 4308590, 16.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-2054/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                      16  квітня  2009 року                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Ясніцької Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року

у справі№ 2-а-718/07

за позовом Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

до Державного підприємства «Макіїввуггіля»

прообмеження прав щодо розпорядження грошовим коштами, що знаходяться на рахунку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2007 року Макіївська ОДПІ у Донецькій області звернулась до суду з позовом до ДП «Макіїввуггіля» про обмеження прав щодо розпорядження коштами, за виключенням витрат, пов’язаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати, аліментів, податків, зборів та обов’язкових платежів, строком на 10 банківських днів по рахункам відповідача (згідно переліку) та рахункам, які будуть відкриті протягом цього строку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Макіївська ОДПІ у Донецькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Активи ДП «Макіїввуггіля» з 12 вересня 2002 року знаходяться в податковій заставі. Право податкової застави виникло на підставі першої податкової вимоги № 1/16 від 12 вересня 2002 року. Сума податкового боргу станом на 12 вересня 2002 року, визначеного першою податковою вимогою, складає 2091, 21 грн., сума податкового боргу станом на 17 жовтня 2002 року, визначеного другою податковою вимогою № 2/19 від 17 жовтня 2002 року, складає 184006, 27 грн. Станом на 18 червня 2007 року податковий борг позивача складає 11135636, 63 грн.

ДПІ у м. Макіївці провела комплексну документальну виїзну планову перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), дотримання валютного законодавства, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (роботи, послуги) ДП «Макіїввуггіля» за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено зведений акт № 221/23-4/32442295 від 28 квітня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту «а» підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у безоплатному відчуженні активів без узгодження з податковим органом.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що застосування виключного способу забезпечення погашення податкового боргу у вигляді обмеження розпорядження коштами на банківських рахунках має формальні підстави, але є необґрунтованим з огляду на положення Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», відповідно до ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» погашення податкового боргу відповідача можливо внаслідок продажу податковим органом активів платника, які не входять до складу цілісного майнового комплексу. При цьому суди попередніх інстанцій посилались на те, що адміністративний арешт коштів відповідача може призвести до непередбачувальних наслідків у разі виникнення аварійної ситуації на будь-якій шахті, які входять до складу відповідача.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу (підпункт 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до підпункту «а» підпункту 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 вищезазначеного Закону арешт активів може бути застосований у випадку, якщо платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 ст. 8 цього Закону.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством (підпункт 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, в Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чітко передбачено, що підставою для застосування адміністративного арешту активів, в тому числі арешту коштів на рахунках платника податків, є порушення вимог щодо узгодження операцій із заставленими активами.

Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що позивач без погодження з податковим органом здійснив відчуження активів, які знаходились в податковій заставі, на загальну суму 6618, 48 грн., тобто порушив вимоги підпункту «а» підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що є підставою для застосування арешту активів.

В той же час, позивачем були заявлені вимоги, які не відповідають положення підпункту 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, в частині формулювання вимог. Крім того, згідно підпункту 9.3.3. п. 9.3 ст. 9 цього Закону строк застосування адміністративного арешту не може перевищувати 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником) і арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством. Таким чином, накладення адміністративного арешту на рахунки, які будуть відкриті в майбутньому, є неправомірним. При цьому слід мати на увазі те, що адміністративний арешт є саме способом забезпечення можливості погашення податкового боргу, а тому сума активів, які підлягають арешту, не може перевищувати сумі податкового боргу на відповідну дату.

При цьому посилання судів попередніх інстанцій на положення Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» є помилковим, оскільки положення цього Закону України не поширюються на спірні правовідносини з урахуванням положень п. 1.3, п. 1.4 ст. 1, ст. 2 цього Закону.

Крім того, помилковим визнається посилання судів попередніх інстанцій на неможливість застосування до позивача, як державного підприємства, такого способу забезпечення можливості погашення його податкового боргу, як адміністративний арешт його активів, оскільки цей спосіб забезпечення можливості погашення податкового боргу застосовується до всіх платників податків без виключення (згідно п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції) незалежно від форми власності, а продаж активів платника податку (особливості цієї процедури щодо державних та комунальних підприємств передбачені в ст. 11 цього Закону) здійснюється лише в тому випадку, коли інші заходи з погашення податкового боргу, передбачені в Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не дали позитивного результати.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року підлягають скасуванню, а справа відповідно до ч. 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                  Головуючий: _____ Л.І. Бившева

                                Судді:               ______ Г.К. Голубєва

                                                          ______ Н.Є. Маринчак

                                                          ______ Є.А. Усенко

                                                          ______ Т.М. Шипуліна