Ухвала суду № 43071730, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/800/21322/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром»

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013

у справі №2-а-1970/3823/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Тернопільхлібпром») звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Тернопільська ОДПІ Тернопільської області ДПС) про визнання дій протиправними та зобов'язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача по податку з доходів фізичних осіб шляхом скасування нарахованої пені у сумі 94332,09 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, на підставі якої був складений акт від 09.07.2012 №2638/22-10/30836947.

За результатами перевірки нарахування та виплати заробітної плати працівникам, встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, а саме, в період з 30.07.2010 по 31.03.2012 була несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб у сумі 926306,09 грн., в наслідок чого позивачу донараховано пеню в розмірі 94332,09 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

За приписами пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Аналогічним чином строки перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб визначаються й Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), зокрема пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України.

Підпунктом 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що для цілей розподілу про податок на доходи з фізичних осіб та п. 54.2 ст. 54 ПК України під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

А пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що якщо оподаткований дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Порядок нарахування пені визначається також Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України за №953 від 17.12.2010.

Згідно із пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України та вказаної Інструкції, пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Що стосується посилання позивача на пп. 168.1.5, яким було доповнено п. 168.1 ст. 168 ПК України згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011, і у якому зазначається, що якщо оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, то судами вірно визнано їх безпідставними, з огляду на таке.

Даною нормою визначено строки сплати податку із сум нарахованого, але не виплаченого доходу, натомість, як видно із матеріалів справи, зокрема, акта перевірки, наданих в судове засідання електронних копій податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, спір стосується несвоєчасної сплати податку з доходів, які були фізичним особам виплачені, а пеня була донарахована через несвоєчасне перерахуванням сум податку з доходів фізичних осіб.

Що стосується строків сплати податку з доходів фізичних осіб, які були виплачені фізичним особам, то такі строки встановлені вищезазначеними нормами Податкового кодексу України.

Крім того, п. п. 1.3 та 1.4 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмку) було визначено як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно зі ст. 16 цього ж Закону нарахування пені починається після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим законом; при цьому податкове повідомлення-рішення не виноситься.

Судами вірно зазначено, що за результатами аналізу вищевказаних норм встановлено, що спірні правовідносини до введення в дію Податкового кодексу України, регулювалися аналогічними нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому посилання позивача на неможливість застосування зворотньої дії правових норм в часі є безпідставними.

Таким чином, у разі виплати заробітної плати своїм працівникам у TOB «Тернопільхлібпром», як податкового агента, виникало зобов'язання по перерахунку податку з доходів фізичних осіб до бюджету. Оскільки таке перерахування позивачем здійснювалося з порушенням строків, встановлених чинним законодавством, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасну сплату податків з доходів фізичних осіб, а тому позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» відхилити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.А. Веденяпін