Ухвала суду № 43071728, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/800/32838/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі №2270/2784/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт»

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

за участю Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екопласт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Екопласт») звернулось до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Хмельницька МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2012 №0000542310/108 та стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач подав заяву про бюджетне відшкодування по ПДВ, яка виникла за підсумками діяльності ТОВ «Екопласт» у вересні 2011 року у розмірі 260269,00 грн., з яких суму 138148,00 грн. відшкодовано з державного бюджету, сума 49321,00 грн. бюджетного відшкодування оспорюється в судовому порядку, а суму 72800,00 грн. взагалі не було відшкодовано.

14.05.2012 Хмельницькою МДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Екопласт» щодо підтвердження правових відносин з ТОВ «Промопторг» та ТОВ «Айсі» за період з 01.09.2011 по 30.11.2011.

За результатами проведеної перевірки виявлені порушення ТОВ «Екопласт» вимог Податкового кодексу України, що полягають у завищенні суми бюджетного відшкодування ПДВ у жовтні 2011 року на суму 72800,00 грн. та завищенні суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2011 року на суму 56000,00 грн. Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування стало невизнання податковим органом товарного (реального) характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Промопторг» та ТОВ «Айсі» у вересні-жовтні 2011 року.

На підставі вказаного відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542310/108 від 28.05.2012, яким ТОВ «Екопласт» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 128800,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 36400,00 грн. (по декларації за жовтень 2011 року на суму 72800,00 грн., нараховані штрафні санкції в сумі 36400,00 грн., та по декларації за листопад 2011 року на суму 56000,00 грн., нараховані штрафні санкції в сумі 28000,00 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судами встановлено, що позивач звертався до податкового органу із заявою про відшкодування по ПДВ за жовтень 2011 року в розмірі 260269,00 грн.

Оскільки правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого за результатами здійснених позивачем господарських операцій із ТОВ «Промопторг» та ТОВ «Айсі» у жовтні 2011 року підтверджено матеріалами справи, в силу вимог закону, не відшкодована частина бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 72800,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.А. Веденяпін