Ухвала суду № 43071726, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/800/65432/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Управління комплектації будівельними матеріалами управління будівництва Хмельницької АЕС»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.05.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013

у справі №2а-2299/10/2270/3

за позовом Закритого акціонерного товариства «Управління комплектації будівельними матеріалами управління будівництва Хмельницької АЕС»

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Управління комплектації будівельними матеріалами управління будівництва Хмельницької АЕС» (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Управління комплектації будівельними матеріалами управління будівництва Хмельницької АЕС») звернулось до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення (далі по тексту - відповідач, Славутська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2010 №0000022300/1/2375, №00000323/1/2375.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.05.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки за №69/2300/31161933 від 05.02.2010 відповідачем були прийняті стосовно позивача податкові повідомлення-рішення від 16.03.2010 №0000022300/1/2375 та №000003200/1/2375, якими для останнього були визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 80177,00 грн., в тому числі 26726,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та по орендній платі за землю в сумі 146808,00 грн., в тому числі 48936,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Підпунктами 8.2.1 та 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону №334/94-ВР визначено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до ст.ст. 3, 21, 31 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. ст. 2, 5, 15 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Судами встановлено, що відповідно до акту перевірки, згідно договору оренди, який був укладений з Нетішинською міською радою, позивачем прийнято у платне користування (оренду) земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішина, під майданчик для складування піску. Відповідно до договору підряду №7 від 30.01.2008 ТОВ «Залізничник УБ ХАЕС» зобов'язувалося виконати роботи по влаштуванню складу піску на зазначеній земельній ділянці за переліком, визначеним кошторисною документацією. В результаті даних робіт було отримано піщаний ґрунт, який позивачем оприбуткувало на склад в кількості 60302 м. куб. по ціні 2 грн. за 1 м. куб. Вартість даного ґрунту не була включена до складу валових доходів.

Також було встановлено, що позивач витрати на влаштування складу піску відніс до складу валових витрат, оскільки вважав, що даний склад не відноситься до основних засобів.

Враховуючи вартість складу, прогнозований термін використання більше 365 календарних днів, зважаючи на те, що склад підлягає амортизації, а також керуючись положеннями пп. 8.2.1 та пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону №334/94-ВР, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що даний склад відноситься до основних фондів, тому відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 цього Закону витрати по влаштуванню складу піску позивач не повинен був включати до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що по закінченню дії договору оренди земельної ділянки ЗАТ «Управління комплектації будівельними матеріалами управління будівництва Хмельницької АЕС» продовжувало користуватися орендованою земельною ділянкою, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи проведеними документами про прихід піску (рух піску по складу) за період з 01 квітня по 30 вересня 2009 року, зазначеними на аркушах 9 та 10 акту перевірки актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, а також відсутністю акту повернення орендованої земельної ділянки. За таких умов та на підставі ст. 15 Закону України «Про плату за землю», відповідно до якої у разі припинення права користування земельною ділянкою орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про заниження позивачем суми орендної плати за період з лютого по вересень 2009 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Управління комплектації будівельними матеріалами управління будівництва Хмельницької АЕС» відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.05.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.А. Веденяпін