Ухвала суду № 43071732, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/9685/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 12.02.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014

у справі № 820/5718/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби (правонаступник - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) про скасування податкового повідомлення - рішення №0003951702 від 01.12.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008 по 31.12.2010 та складено акт № 4806/1702/НОМЕР_1 від 14.10.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0003951702 від 01.12.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб 1359171, 22 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 1, 5 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян", а саме: неутримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15 % від суми перевищення одержаних на векселем коштів в розмірі 12081384 грн. над максимально допустимим розміром виручки згідно з Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на ІІ квартал 2009 року позивач отримав виручку в розмірі 145000 грн.

Таким чином, у ІІІ кварталі 2009 року всі доходи позивача від підприємницької діяльності підлягали оподаткуванню за правилами Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в межах 500000 грн.

Положеннями статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 N 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ N 727/98) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до пункту 1 Указу N 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, єдиним критерієм для віднесення коштів до виручки суб'єкта господарювання є факт їх надходження на рахунок останнього за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) незалежно від виду договору, яким опосередковувалося виконання таких операцій.

А відтак при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, підлягає врахуванню і сума виручки платника єдиного податку - комісіонера, одержана на підставі комісійних угод.

Згідно зі статтею 5 Указу N 727/98 в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Приписами ст. 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з висновком судової економічної експертизи № 903 від 22.10.2013 визначений в акті перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №4806/1702/27037150076 від 14.10.2011 року розмір об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб позивача за період ІІІ квартал 2009 року - IV квартал 2009 року в сумі 12081384 грн. документально не підтверджується.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовного того, що на момент проведення перевірки суб'єктом владних повноважень у визначений законом спосіб не було з'ясовано жодних обставин стосовно витрат позивача, в тому числі пов'язаних з обігом емітованого ТОВ „Оттімо" (ідентифікаційний код - 35247423) простого іменного векселя на бланку серії АА №1377473, а також амортизаційних відрахувань.

Таким чином, висновок акту перевірки відповідача про порушення позивачем положень ст. 13 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян", що спричинило заниження податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1359171, 22 грн. документально не підтверджується.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 у справі № 820/5718/13-а залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 у справі № 820/5718/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко